​​🔥 «АБИ ВСТИГНУТИ» — ІСТОРІЯ РЯТУВАЛЬНИКА З ЗОЛОЧЕВАВадим Галкін. 37 років. 15 років у ДСНС. Офіцер-рятувальник Золочівської громади — 15 км від кордону.🔹 24 лютого 2022-го він прокинувся від вибухів. Зібрав речі, попередив сім'ю — і пішов на роботу. Ворожа колона з 200 одиниць техніки зупинилася за 1,5 км від міста. Але рятувальники цього ще не знали. Вони просто залишились. Всі до одного.🔹 З перших днів Вадим навчив підрозділ розрізняти звуки «виходу» і «приходу» артилерії. Почув вихід — попередив по рації — є 10–15 секунд до укриття. Ці секунди коштують життів.🔹 Але є один виїзд, який він пам'ятатиме завжди.2025 рік. Удар КАБами по громаді. Під завалами — мати та хлопчик років 12. Коли дістали дитину, Вадим узяв її на руки. Швидка не могла під'їхати — до медиків 200 метрів пішки крізь уламки. «Я не відчував, що важко нести».Хлопчик плакав і питав одне: «Де мама?» Вадим сказав, що з мамою все добре. Може, це була неточна відповідь. Але єдина, яку він міг дати — несучи дитину крізь руїни й думаючи лише: встигнути. Маму дістали живою. Обоє живі.🔹 Зараз значна частина роботи — евакуації. Кожен маршрут: години планування, запасні дороги, дрони «ждуни» на трасах. Рятувальники навчились любити негоду — сніг і дощ дають шанс проскочити й вивезти людей.«Чашка кави після доби роботи — це ціна золота», — каже він.🔹 Його син любить рядок Шевченка: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!»Вадим нікуди не їде. Ні зараз, ні після перемоги — бо тоді роботи стане ще більше: розмінування полів, лісів, сіл.А в день перемоги він зробить одне — збере за столом усіх, кого знає особисто. Усіх, хто вистояв.📌 Вадиме, дякуємо тобі й усьому підрозділу за мужність і серце, що калатає за кожного.