Уявіть таку Україну. Росія починає війну. Мільйони добровольців — чоловіки, жінки, черги, черги, черги юнаки — підробляють документи, аби потрапити на фронт. Всі, хто працюють у тилу, віддають зарплату на війну, здають кров; кожен відправляє на фронт теплі речі, харчі, сигарети. Все на фронт Депутати і чиновники звільняються з роботи, щоб стати до лав захисників України. Депутати та міністри вищої ланки - відправляють своїх синів на фронт, даруючи одну кулю, даючи зрозуміти, що з полону їх не чекають. Донька кожного політика або впливового бізнесмена мріє працювати санітаркою в шпиталі або, якщо пощастить, стати бойовим медиком. В знак протесту проти підвищення заробітної платні депутати загрожують ритуальним самогубством у випадку, якщо їм хоч на копійку піднімуть зарплату. Умеров та Ярмак зголошуються стати пілотами камікадзе. Президент їм забороняє це робити, і вони просять дозволити їм сісти на вертоліт і відправитись в оточений Маріуполь.….. Президент, в знак ганьби за те, що не бачив зла з боку Росії, вирізає ножем собі око.— Я б вирізав собі обидва ока, але хочу побачити смерть своїх ворогів… Депутати ОПЗЖ просять вибачення у нації Їх пробачають і дозволяють стати донорами органів. ….. За кордоном українці масово вбивають росіян у Європі, США та по всьому світі; ріками ллється російська кров. А тепер питання: чи заслуговуємо ми на таку націю? Відповідь:Ні. Ви заслуговуєте те, що маєте сьогодні .