Сьогодні вихідний Принаймні в мить коли написав це речення вихідний День в одному з прифронтових міст коли немає роботи я проводжу доукомплектовуючи потрібне спорядження ( можу делегувати ) та обовʼязково спорт, як невідʼємна складова мене як особистості Я не бігаю, точніше дуже рідко та й бігаю лише в спеціальних місцях сили ( наприклад Голосіївській ліс ) Спорт зал це не місце сили ( особливо сучасні ) Тому біг мені в них не потрібен Я швидко ходжу по біговій доріжці Ходжу швидко і довго Десять-пʼятнадцять кілометрів протягом годин, піднімаю доріжку під крутим кутом ніби піднімаєшся в гору Під час сьогоднішнього тренування , на якомусь сьомому чи восьмому кілометрі підйому я відчув смерть, не її присутність поруч ( воїн мене зрозуміє ) а саме як ПОДІЯ що не станеться А ВЖЕ СТАЛАСЯ Нібито я помер і перебуваю у якомусь СНІ Марення ….Люди що мене оточують це і не люди зовсім, а лише примари, фантоми, або частини мене самого, складові мого характеру, емоцій або настроїв Нібито цей сон триває вже тисячі років, а мені він здається лише днями, місяцями, роками Нібито в тому світі де я загинув люди яких я ховав і стояв на їхніх похоронах насправді живі, і замість їхнього надгробного каменю з їхнім імʼям стоїть мій Це не я згадував їх, а вони згадували мене Ну якщо це дійсно так, і зараз я перебуваю у чистилищі тощо ж Ок Хай буде так, пройду і це випробування, подумав я роблячи ширше крок Солдати чи відчували ви щось подібне в своєму житті ?Всіх обійняв 🤗