Понад 70 новачків завершили проходження курсу БЗВП у навчальному центрі 100 омбр.Впродовж 51-го дня хлопці вивчали основи військової справи під керівництвом досвідчених інструкторів «Сталевої Сотки», за плечима кожного з яких – роки бойового досвіду на найгарячіших напрямках фронту.Особливим моментом «випуску» стало вручення кожному новобранцю нарукавного знака («шеврона») легендарної 100 омбр.Вже в статусі повноправних бійців «Сталевої Сотки» вчорашні рекрути дружно та завзято проскандували «Слава Україні! – Героям Слава!», «Слава нації! – Смерть ворогам!», «Україна! – Понад усе!».А насамкінець ще дружніше і ще завзятіше скрутили велику дулю кремлівському покидьку, тричі «зарядивши» вікопомне «тін – йло!».Попереду у наших побратимів дорога на схід України, розподілення в підрозділи, обов'язковий адаптаційний період (з «дошліфовуванням» здобутих знань і навичок), і тільки після цього – перші бойові завдання.Козаки, щиро вітаємо у родині «Сталевої Сотки»! – Відтепер разом триматимемо стрій!
Сталеві воїни «Сталевої Сотки» На позиціях зенітного ракетного взводу майже завжди тихо. Тиша тут – не про спокій, а про концентрацію. Кожен звук у небі може означати загрозу. Саме тут службу несе 34-річний Ігор із позивним «Циба» – командир зенітного ракетного взводу зенітного ракетного дивізіону 100 окремої механізованої бригади.Свій позивний чоловік отримав ще зі студентських років. У війську – з 25 лютого 2022 року. Починав службу у складі 72 окремої механізованої бригади, де пройшов бої за Бучу та Ірпінь.«Тоді всі просто робили те, що мусили. Ніхто не думав, що це надовго, але кожен розумів – відступати нікуди», – згадує Ігор.Влітку 2022 року «Циба» перевівся до 5 штурмової бригади на посаду командира штурмового взводу. А в червні 2024 року став бійцем 100 омбр, де нині командує підрозділом ППО.Сьогодні взвод під командуванням «Циби» прикриває українське небо від ворожих безпілотників – зокрема розвідувальних «Zala» та ударних «Ланцетів»...Докладніше за посиланням: https://surl.li/oiuarr
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Роман із позивним «Перець» – командир відділення управління мінометної батареї 3 механізованого батальйону 100 омбр. Серед фронтових буднів у нього є особлива опора – чотирилапий друг, про якого він мріяв багато років.«Я давно хотів собаку. У 2024 році побратими зробили мені подарунок, який змінив усе», – розповідає військовий.Так у його житті з’явився Баєр – кавказька вівчарка з розплідника у Слов’янську.Баєру зараз півтора року, і він уже важить близько 60 кілограмів. Великий, пухнастий і надзвичайно тактильний, пес швидко став улюбленцем підрозділу.«Це справжній ведмедик-антистрес. Без нього мені було б набагато важче морально та психологічно», – зізнається Роман......Докладніше за посиланням: https://www.facebook.com/100TrVolyn/posts/pfbid028vpmdfY7TVU9tQrM5kbWcQ3S3kPxYt5dVJsyWFkv9PkFaRxiTRCVFNUYkRZvzZGpl?locale=uk_UA#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #3_мб #19_ак #сухопутні_війська #зсу #позивний_перець #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Андрій Євдокімов народився в Туркменістані, у сім’ї кубанського козака та українки.Коли хлопчику було 11 років помер тато – Анатолій Іванович, інвалід війни І групи. Разом з мамою, Анастасією Федорівною, Андрійко переїхав до бабусі – в село Яблунівка під Прилуками, що на Чернігівщині.Там виріс, створив власну сім’ю. До речі, від батька Андрій Анатолійович успадкував популярне в Туркменістані захоплення виноградарством. Тож уже невдовзі Яблунівка славилася не лише своїми яблуками, а й виноградом…На початку ж повномасштабного вторгнення пан Андрій добровольцем став до лав ЗСУ. Спочатку служив у зенітному ракетному підрозділі в Прилуках. Опанував переносні зенітно-ракетні комплекси «Стріла», «Stinger», «Mistral» тощо.А в травні 2025-го боєць перевівся до 100 омбр, де служить у зенітному ракетному взводі 3 мехбату... ...Докладніше за посиланням: https://www.facebook.com/100TrVolyn/posts/pfbid02Ksf6ex8ozYbXurZF5ZztPgwvdWPQCftXYDJMAu8tevHaYiNytBgb5p3BC2E6iTddl?locale=uk_UA
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Початок «повномасштабки» Антон Воронов зустрів у рідному Сіверськодонецьку.– З перших днів намагався потрапити до тероборони. Але сказали, що людей багато – відправили до волонтерів, – згадує Антон, – Там запропонували або ховати людей, або прибирати сміття в місті. Я вибрав ховати людей. Впродовж кількох місяців допомагав здійснювати погребіння померлих та загиблих жителів рідного міста…Розуміючи, що місту не уникнути окупації, Антон встиг виїхати з нього.А в липні 2024 року – мобілізувався до лав ЗСУ. У навчальному центрі чоловік одержав свій перший позивний:– Коли проходили БЗВП, то з харчами трошки було не дуже. А я сам кухар за професією. Пропрацював на кухні 13 років. Відверто кажучи, на полігоні не всі пропоновані «делікатеси» міг їсти, – усміхаючись, розповідає боєць, – Тож хлопці і прозвали «Графом»…...Докладніше за посиланням: https://www.facebook.com/100TrVolyn/posts/pfbid02Pcf3ywsh9XYyxNHbYSoYbYrSmSv47hMu4d5Q7RHk3aEedhsuy6nLhuiM6pShStAMl?locale=uk_UA
Щиро вітаю командування та особовий склад об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» з третьою річницею створення!Вже упродовж півтора року підрозділи наших бригад пліч-о-пліч гідно виконували і виконують бойові завдання на одному із найгарячіших напрямків фронту: Торецькому, а згодом – Костянтинівському.Ми бачили, як бригада «Лють» зростала і мужніла у боях. Її бійці набиралися досвіду й дедалі впевненіше почувалися в умовах сучасної війни.Згадаймо воїнів, які повернулися додому на щиті. А також тих, хто безвісти зник на полі бою, виконуючи свої обов’язки. Завдяки їхньому подвигу Україна продовжує стояти.Дякую бойовим побратимам і посестрам з «Люті» за мужність, стійкість та відповідальність.Бажаю, аби ваші серця завжди горіли жагою боротьби, зброя міцно трималася у руках, а кожен новий день наближав Україну до Перемоги!Хай ваша лють до ворогів буде безмежною, а щирі молитви ваших рідних додають сил впевнено крокувати вперед!Командир 100 омбр – полковник Руслан ТКАЧУК.
Різдвяне диво завітало і у підрозділи 100 омбр, які виконують бойові завдання на Донеччині!У нас побував справжнісінький вертеп – мандрівний гурт колядників, який є частиною проєкту «Сад вертепів»…Костюмоване дійство з біблійними та народними персонажами подарувало бійцям силу-силенну позитивних емоцій і додало снаги давати лупня клятим окупантам!Докладніше про проєкт «Сад вертепів» розповіла Маргарита Васильєва, яка є керівником колективу колядників, що побував саме у «Сталевій Сотці»:«Зараз по деокупованих та прифронтових територіях вертепує 12 вертепів, які є частиною цього проєкту.Власне, як проєкт ми постали тільки цього сезону, але ще з 2023 року їздили прифронтовими громадами, аби нести вертепну традицію, фактично вкрадену і винищену на цих територіях.Наша мета: принести людям трошечки цього рідзвяного дива.Однією з особливостей є те, що ми вчимо колядки, притаманні саме цим регіонам. Наприклад, ми вертепуємо на Харківщині і Донеччині. Тому співаємо колядки, які походять саме звідси».
До дня Святого Миколая для дітей наших загиблих та зниклих безвісти побратимів-волинян з ініціативи командування 100 омбр організовано захід «Щедрий Миколай».Сприяння в його організації надали громадська організація Тетяни Потоцької «Воїни Світла», Волинська обласна рада та Волинська обласна державна адміністрація.Підтримку заходу забезпечили ресторанний комплекс «Жито», Управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради, Волинська обласна клінічна лікарня, а також ціла низка організацій, які потужно долучилися до підтримки діток Героїв.Нестримно динамічна і приголомшливо цікавезна розважальна програма із залученням команди професійних аніматорів: ігри, конкурси, естафети, а також… трохи хуліганські розваги (як от побиття поролоновими палицями сніговика, або закидування сніжками ведмедика!)......Більше фото і більше інформації за посиланням: https://www.facebook.com/100TrVolyn/posts/pfbid05HuxVik8KDGpAvddSXV52o1kVBRwZzwqu25Sj76uNbFd8PFb5vriJkVHLQvv4nksl?locale=uk_UA
У першу неділю жовтня в Україні відзначається День працівників освіти, або ж День учителя.В лавах 100 омбр служать десятки і десятки вчителів, які (попри передбачену законом «бронь» для освітян!) стали на захист України.Один із них – Сергій Лукич Федорук. Чоловік впродовж 32 років учителював у селі Карасин Камінь-Каширського району Волинської області. Викладав географію та хімію.Та дізнавшись про повномасштабне вторгнення пан Сергій не вагаючись пішов до ТЦК і добровольцем став до лав нашої бригади.За спиною у «Лукича» (таке армійське псевдо у нашого героя) – запеклі бої на Лиманському, Покровському, Торецькому напрямках.Нині 59-річний капітан Федорук – командир інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти «Сталевої Сотки».Докладніше про цього вчителя-воїна – у матеріалі «Суспільного Донбас»...https://www.youtube.com/watch?v=Rs3MqqShq1A#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #інженерно_саперна_рота #зсу #сухопутні_війська #битва_за_торецьк #день_учителя #позивний_лукич
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Пан Олександр на псевдо «Соловей» і пані Олена на псевдо «Фурія». Вони подружжя і разом служать на посадах кухарів у 2 механізованому батальйоні 100 омбр.До лав ЗСУ теж стали разом – 13 серпня 2023 року.– Надумали, взяли валізи і приїхали на Схід. Тоді «сотка» була ще бригадою ТрО, воювала в Серебрянському лісі на Лиманському напрямку. Згодом був Покровський напрямок, тепер – Торецький, – розповідає Олександр.До мобілізації подружня пара жила у Ковелі, що на Волині. Пан Олександр працював далекобійником. А його дружина була власницею магазину «Свіжина», що торгував свіжим м’ясом.В арсеналі кухарів 2 мехбату – десятки найрізноманітніших страв:– Чого ми тільки вже не вичворяли на цій кухні! – усміхаючись розповідає «Фурія». – І фарширована качка була, і фарширована риба. Найрізноманітніші салати, піци, пиріжки, деруни… Та чи не найбільше бойові побратими й посестри люблять гОлубці за нашим фірмовим волинським рецептом – залюбки споживали б цю страву чи не щодня!
TGLIST.COM.UA
