Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Юрію Панасюку лише 26 років, проте за його плечима вже величезний бойовий досвід.Почалося все ще 2019-го, коли хлопець – випускник фахового коледжу у Володимирі за спеціальністю «механік-автомобіліст» – добровольцем прийшов до тодішнього військкомату з проханням призвати його на строкову службу:– Там мене відразу завели до психолога – подумали, що зі мною щось не так. А після психолога викликали поліцію, бо вирішили, що я щось натворив, і пробую «спетляти» в армію. Кумедна історія була, – усміхаючись, розповідає Юрій, – Бо ж ніякого «хитромудрого» замислу в мене і близько не було – я просто щиро вважав, що кожен справжній чоловік має відслужити «строчку»…Хлопець потрапив служити до 4 бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Прикметно, що навіть у цій – «оперативній» – бригаді Юрій вирізнявся швидкістю реакції та кмітливістю:– Тодішній мій командир часто казав: «Ото вже оперативний хлопчина!». Бо швидко справлявся з поставленими завданнями, – розповідає боєць, – До речі, я й зараз не шкодую про те, що свого часу пішов на «строчку». Мені пощастило побачити строкову службу такою, якою вона має бути. Скажімо, вдалося постріляти буквально з усього наявного в бригаді озброєння – а його там було чимало. А ще довелося взяти участь у спільних з країнами НАТО навчаннях на Яворівському полігоні – і це теж був неабиякий досвід.У грудні 2021-го Юрій демобілізувався з війська і повернувся до рідного села Бузаки, що у Камінь-Каширському районі Волинської області.Молодий чоловік планував трішки відпочити й почати вдосконалюватися у доармійському захопленні: до служби Юрій був доволі популярним на Волині ді-джеєм.Та початок повномасштабного вторгнення ці плани радикально підкоригував.З перших днів волинянин добровольцем став до лав тодішнього 51 батальйону тоді ще 100 обр ТрО. Згодом перевівся до мінометної батареї бригади, яка потім трансформувалася в реактивну артилерійську батарею.– У «Сталевій Сотці» до мене відразу «приклеївся» позивний «Опер». Зіграла свою роль і попередня служба в 4 бригаді ОПЕРативного призначення, і «ОПЕРативний хлопчина», і посада «ОПЕРатора», яку я обійняв, – розповідає Юрій, – Хоча й нині мені постійно доводиться пояснювати новим знайомим, що до оперативної роботи у правоохоронних органах ніколи жодного стосунку не мав. – Я «Опер» з іншої «опери»!Юрію довелося пройти запеклі бої на Лиманському, Покровському, Торецькому, а тепер – на Костянтинівському напрямках. «Опер» зізнається, що не раз, і не два просто дивом лишався живим…За словами чоловіка, після такого набагато більше починаєш цінувати життя. Адже жити є для кого. Юрій – єдиний син у своїх батьків, Сергія Степановича та Надії Василівни. А близько року тому боєць 100 омбр створив і власну сімю – побрався з коханою дівчиною Іриною (до речі, її батько та брат також служать у Силах оборони!).– Мої хобі – музика і швидкість. Дуже люблю мотоцикли. Колись у мене був Honda CBF500. А не так давно я нарешті втілив у життя свою юнацьку мрію – придбав Honda CBF600, – із захопленням розповідає Юрій, – Звісно, мотоцикл вдома – на Волині. Тож кортить якнайшвише здобути Перемогу, повернутися у рідні Бузаки – і вже без ніяких тобі думок про війну прокатати з вітерцем свою Іринку!Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #рекрутинг #зсу