Сьогодні на засіданні бюджетної комісії розглянули багато важливих для Києва питань.

Підтримали матеріальну допомогу киянам-військовослужбовцям та людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Внесли зміни до міської програми «Турбота» та низки інших міських програм.

Але ключова дискусія сьогодні була навколо фінансування Сил оборони.

На розгляді було кілька пропозицій щодо обсягу додаткового фінансування. Жодна з них не набрала необхідної кількості голосів.

Окремо зафіксую: представники фракції «УДАР» за запропоновані проєкти щодо додаткового фінансування Сил оборони не голосували.

І тут проблема значно ширша за одне засідання.

Ситуація з бюджетом столиці повторюється з року в рік: частина коштів, передбачених на капітальні вкладення, не використовується в повному обсязі та залишається в бюджеті. Але рішення про спрямування цих ресурсів на потреби Сил оборони щоразу відкладається до останнього.

Сьогодні вся країна переглядає свої витрати й визначає, без чого можна обійтися. На мою думку, Київ має робити те саме. Мости, сквери та інші капітальні проєкти можуть бути важливими для міста, але в умовах війни вони не можуть мати вищий пріоритет за потреби наших захисників і захисниць.

Є ще один важливий момент. Кошти з часом втрачають свою вартість. Тому питання не лише в тому, скільки Київ передасть Силам оборони, а й коли саме ці гроші будуть передані.

Моя позиція незмінна: у бюджетних рішеннях столиці підтримка ЗСУ та Сил оборони має бути одним із ключових пріоритетів. Бо кошти, передані сьогодні, це можливість уже сьогодні закрити конкретні потреби підрозділів і зберегти життя наших захисників та захисниць.