Секретар Київради Володимир Бондаренко подав у відставку. Це сталося не тому, що він раптом усвідомив щось. Це результат тиску, викриттів і суспільного обурення.Оприлюднення «плівок Комарницького» підтвердило те, про що кияни давно здогадувалися: дерибан землі, призначення «по дружбі», продаж посад за лояльність, а не за професійність. Бондаренко був не просто учасником цієї системи — він був одним із її архітекторів.11 років команди Кличка й партії «УДАР» це розбиті дороги, аварійна інфраструктура, хронічна нестача місць у садках і повна деградація міського управління.Друзі мера Кличка отримували все. Кияни — лише хаос і відчуття безсилля. І за це має відповідати не тільки той, хто виконував накази, а й той, хто їх віддавав. Персональна відповідальність лежить на Віталієві Кличку.Сьогодні в сесійній залі Київради знову — жодного слова про розкрадання 60 мільйонів гривень із 150, виділених на соціальну допомогу. Жодної згадки про схеми в «Київзеленбуді». Про те, як «Муніципальна охорона» з мільйонними бюджетами перетворилась на приватну армію для захисту бізнес-інтересів — повна тиша.Зате прізвище Вітренка звучало разів десять. Бо в цій системі головна загроза — не злодій, не схемщик, не посередник. Найбільша загроза — це той, хто називає речі своїми іменами.Тому всі ці вкиди, маніпуляції й кампанії дискредитації — не боротьба за принципи. Це банальна спроба прикрити патрона від відповідальності.Але вона — невідворотна.