Мою службу завершено. Втративши більшу частину зору, я залишаю ЗСУ, куди добровільно мобілізувався в перший день великої війни. Більше 4-х років в Силах Оборони: половину з них — на Харківщині та Сході (зокрема в Дружківці), решту — у Харкові та Києві. Було багато всього, але найбільше я пишаюсь вкладом у порятунок ключової бойової ІТ-системи ЗСУ (DELTA). Тоді її майже добила вливова генеральська група з Генштабу (заради корупційної схеми з “Дзвоном”). У підсумку ми допомогли всадити на лаву підсудних заступника начальника Генштабу і його шайку. А DELTA стала центральною бойовою/інтеграційною системою ЗСУ, про яку захоплено говорить міністр армії США перед Сенатом. Ну і, звичайно, протидія корупції та перезавантаження військових закупівель. Цивільним важко зрозуміти, як складно боротися з міністрами оборони, будучи простим солдатом у жорсткій армійській вертикалі. Влада повною мірою використала мою добровільну службу проти мене ж. Наприклад, Держбюро розслідувань/Офіс Генпрокурора вигадали мені кримінальну справу (про ухилення від служби 🤯), а потім спробували забрати в мене можливість захищатися. А саму службу перетворили на цирк: наприклад, щодня фотографували, як я розвантажував фури з харчами, а фото скидали вищому командуванню (яке, припускаю, — в Офіс президента). Як тільки я почав розгортати підрозділ дронового ППО, мене наказом начальника Генштабу (!) перевели в іншу бригаду на більш “значимі” задачі (наприклад, прибирати сміття), чим я і займався з липня минулого року.Перевели до комбрига, якого ДБР/ОГП підвісили кримінальним провадженням, і який виконував усі їхні вказівки. Наприклад, допомагав силовикам в стеженні, крадіжці мого мобільного та знятті інформації, не пускав мене на суди, малював вигадані СЗЧ, не реєстрував рапорти і багато іншого. Я написав з десяток рапортів по всій військовій вертикалі з проханням перевести мене куди завгодно. Нуль реакції, мені навіть не відповіли. А командирам, які хотіли перевести мене в свої підрозділи, наполегливо “порадили” не рипатися. Мені щиро шкода, що останній час моєї служби пройшов саме так. Я б міг послужити Силам Оборони значно ефективніше (і зробив для цього все можливе). Але вище керівництво бачило мою роль і місце в ЗСУ лише так. Я зайшов в ЗСУ в перший день війни солдатом, виходжу — старшим сержантом. Мій офіцерський контракт відмовився підписати міністр оборони Умєров. І ще. Обіцяна армійська реформа просто мусить розрізняти новоприбулих в ЗСУ і тих, хто пішов добровольцями більше чотирьох років тому. Щонайменше — щодо строків демобілізації. Наказ про звільнення було підписано кілька днів тому. Я вже вдома. Побуду з родиною, стабілізую хворобу зору і повністю повернуся до активностей ЦПК.