Василь Мулік. Вірші. | Справедливість загинула. Торік. У Бучі.Помирала страшно, у вогні, зґва...

Справедливість загинула. Торік. У Бучі.Помирала страшно, у вогні, зґвалтована...Вони ж теж чиїсь діти? Так. Діти. Сучі.Після пологів - варто було б відразу закопувати...Польовою дорогою, вночі, під обстріломТисне на газ Надія - позаду важкий трьохсотий..."Тільки б довезти!" - шепоче та хреститься поспіхом...Від батальйону Надії - залишилось меньше роти.Любов волонтерить - дрони, пікапи, броніки -Майже порожній офіс у середмісті Львова.Лікує безсоння тістечками з "Верóніки",Лікує тривогу канабінольними смолами.Віра - майже осліпла від хлорпікрину -Байдуже ловить сирени розпачливі звуки.Вірі так само болять її незагоєні стигми -Та цей біль фантомний - у Віри відірвані руки.Ненависть та Гнів одягли арамідні комбези -Ріжуть турбінами простір хижі сталеві примари - Під крилами - смерть, замість душ - біонічні протези -Ненависть та Гнів польоти виконують парою.Правда - в піхоті. Ну де б іще бути Правді?Видали "AR-ку" - Правда не може натішитись.Правда і "AR-ка" - у кривди стоять на заваді.Правда і "AR-ка" - єдине, що всім нам залишилось.Не знає жалю, не згадає ніколи про милість.Тиша. Світанок. Улюблений "триста-восьмий".Згадуючи свою старшу сестру - Справедливість,Крізь оптичний приціл на ворога дивиться Помста.#мулікпише#базальт07.05.2023