Зима. Така довга. Практично вічна. Промерзла, марна, гостро-респіраторна - Визирає з під'їздів, хрипить в обличчя -Біла настільки, що майже чорна. Вештається містами, ночує вокзалами,Заглядає в пологові будинки й моргиЇї ненавиділи, гнали та проклинали,Її пригощали кавою, їй падали в ноги,Від неї бігли, на неї молились,Давали обітниці, ляпаси та кредити,Змахували сніжинки з вулиць та вилиць,Шукали прихистку, намагались вбити... Вона ставила двійки, засоси та міни,Переписувала вірші, номери та історію,Зупиняла лопаті, серця і турбіни,Ламала плани, кістки й траєкторії. Перевертала сторінки та автомобілі,Зривала дахи в громадян та будинків -І ставали вразливими невразливі,І слова перетворювались на вчинки. І зима всміхалась... й рушала далі -На пошуки нових жертв та сенсів. Й скреготали нервів іржаві спіраліУ стрімких та змерзлих нічних експресів. Та зимі цій лишилося обмаль часу -Кілька віків та ще пару тижнів -І біле полум'я стишиться, згасне. Що було вічним - стане колишнім. І мариться вже, як крізь білі пасмаРветься життя - молоде та хиже -Шкрябає панцир сніжного насту Зеленими кігтями все сильніше. Корені рвуть літосферні плити,Всотують магми тепло медове,Здирають - жадібно, несамовито -Соковиту м'якоть з ядра земного. Коти дістають березневі трембіти,Сонце злизує сніг з териконів -Весна готується зиму спалитиНапалмом гормонів та феромонів. Весна роздає бойові накази,Готує до бою всі сили та засоби,Росте, ніби діти, борги й метастази,Огортає планету своєю ласкою. І "котики" вербні будуть купатись -Липкі й пухнасті - в теплі проміння. Ця весна буде знову серцями гратись,Носи припудривши ластовинням. Як кар'єра священника-екзорцистаЦя весна - безжалісна і натхненна. Без контролю й присутності спеціаліста -Цю весну буде введено внутрішньовенно.18.02.2021#мулікпише#базальт