Не стати вже, мабуть - ні провісником, ні взірцем. У Всесвіту, певно, були інакші на мене плани... Та з патентованим клацанням "Zippo" знову запалюю серце -До краю залите чорним гірким напалмом. Комусь - під вітрила, комусь - під спідницю, комусь - під лід. Мені ж - під сузір'ям гвинта ламати вітряний простір. Дюраль, вибухівка, хмари, холодний піт. Земля, перерита залізом. Небо, залите сонцем. Тримати зарядженим - телефон, павербанк та "Глок". Витримувати лють гірку в дубовій бочці з-під хересу. Засвоїти - врешті і до кінця - цей простий життєвий урок:За лютим - хай який би він був - неодмінно настане березень. Можна бути "одним з" - і не бути просто "одним". Моя пам'ять - скрижаль - важка, кам'яна, запилена. Прокладати свій курс між смертей, між людей та книг. На вишневих хвилях світанків гріти стомлені крила. Слово "останній" - закреслено у словниках -Згідно з законами касти "важчих за атмосферу". Ні провісником. Ні взірцем. Але - тримати в руках. Гарячі вогненні гриви крилатих коней сталевих.#мулікпише