Ні сподівань, ні прагнень, ні мети -Несказані слова, порожній погляд.Не знав ти щастя, не відчув біди -Корився німо невблаганній долі.Ти не тримав сталевого клинка,Не бачив ні небес, ні дна, ні пекла,Твоя не доторкнулася рукаДо чорного металу кулемета.Не вбив, хто заслуговував на смерть,Хто вартий був життя - не врятував.До зір не рвався крізь небесну твердь.Об твердь земну - коліна не стирав.Ні крижаних рівнин, ні сонячних степів,Ні джунглів, ні пустель, ні океанів.Ні друзів, ні коханок, ні братів.Ні хуртовин, ні вивержень вулканів.Не плакав, не сміявся, не благав.Зубами ти не рвав чужої плоті.Востаннє до юрби не промовлявЗ просочених червоним ешафотів.Не рвались нерви, не стискались кулаки.Не обирав - ні дому, ні дороги.Не шаленів від тих п'янких смаків -Свинцю та крові, жінки й перемоги.Ні свисту куль, ні скреготу мечей,Густим багрянцем бинт не розквітав.І обладунок не стискав твоїх плечей,І страх померти - серця не стискав.Не йшов "ва-банк", не ставив на "зеро",Не рвав стоп-кранів, не тиснув на газ,Не входив до борделей та церков,Не чув ніколи про "єдиний шанс".Не каявся, не бився, не грішив.Бунтів не піднімав на кораблі.Не біг, не плив, не повз і не летів.Не замерзав. Відтак - і не горів.Нікого не знаходив й не втрачав.Не мучився, не вірив, не молив.До скону, до безумства не кохав.Не помирав... Та й взагалі - не жив.08.12.2021.#мулікпише#базальт