​​В штаб 42-ї армії Ленінградського фронту в Латвії, 22 травня 1945 приходить термінове повідомлення від розвідника старлєя Ніколая Івантєєва:«Засёк немцев. Идут по лесу строем, человек 300, все в эсэсовской форме, под знаменем со свастикой. Каков будет приказ?»Штабні спочатку сприйняли недовірливо та скептично доповідну інформацію. Адже основні бойові дії в Курляндії де була оточена однойменна група  Вермахту «Курляндія» припинилися 15 травня.  Втім після повторної уточнюючої інформації і координат, штаб негайно відіслав оперативну групу для блокування.Бійцями які проривалися з котла в Курляндії,  виявилися три сотні есесівців, яких вів особисто обергрупенфюрер (генерал) Військ СС командувач VI-го Армійського корпусу СС Вальтер Крюгер. Зав'язався бій, під час якого було вбито Крюгера. Інші втрати та кількість полонених цих спартанців не уточнюються. Що ж до радянської сторони, то офіційно було заявлено про 25 загиблих бійців Красної армії.Угруповання в Курляндії не прийняло капітуляції Рейху, та не погодилося скласти зброю перед більшовиками. Бої тривали після 8 травня ще до 13-15 травня. А локальні сутички з залишенцями фіксуються до липня.Красномовним свідченням про ситуацію в Курляндії, та серйозністю втрат можна привести спогади ветерана, старшого лейтенанта Михайла Лєвіна:«В Курляндии мы закончили войну не восьмого мая, а тринадцатого, закончив прочесывание освобожденной местности, где нам еще четыре дня после Победы пришлось проливать кровь, вылавливать и добивать тех, кто не пожелал сдаваться в плен, воевать, фактически со "смертниками". Рота закончила бои имея в своем составе всего одиннадцать человек, считая меня…»