Найбільше зацікавлена в мирі армія. Бо саме армія несе МАКСИМАЛЬНИЙ тягар війни і найбільші людські втрати. Думаю, не буде перебільшенням сказати, що ми всі хотіли б здати посади і повернутися до мирного життя.

Але армія не говорить про мир. В той час, коли політичні п#здунці про мир говорять, армія РОБЕ.

Гончаренко, Гетманцев, Скороход роблять вигляд, що не розуміють, що мир – не подачка, яку можна випросити на перемовинах. Під час війни НЕ БУВАЄ жестів "доброї волі", коли ти попросив мир і тобі його дали.

Мир наступає ВИКЛЮЧНО тоді, коли на землі стоїть СОЛДАТ. І коли цього солдата з землі, на якій він стоїть, не можна посунути, не можна прогнути, бо він стоїть ТВЕРДО, тоді наступають перемовини і МИР.

Інакше миру нема. Інакше війна.

Просто зараз, коли суспільство збурене політичними п#здаболами на кшалт Гетманцева чи Гончаренка і ридає в помиральних ямах, армія працює на МИР.

Український солдат твердо стоїть на землі. Українська армія працює по російським тилам. Українські командири планують, а солдати реалізую наступальні операції, які роблять мир НАБАГАТО БЛИЖЧИМ чим будь-яке п#здобольство гетманцевих.

На днях я зустрічався з Героєм України. І в його очах я побачив СПРАВЖНІЙ МИР. Він просто сказав, що ми їх всіх уb`ємo.

І цей мирний план найбільш РЕАЛЬНИЙ з усіх мирних планів, які тільки можливі у нашому світі.

Сподіватися, що путін почує Гетьманцева і зробить персональний подарунок Гончаренку звучить смішно, бо це утопія. Ніхто нам мир не подарує. Мир не можна купити. Його не можна випросити. Про нього не можна домовитися на перемовинах, скільки б красивих слів не говорили дипломати. Мир – надто дорогий, щоб нам дали його просто так.

Єдиний шлях до миру – підтримка своєї армії, бо армія – ЄДИНА, хто здатен забезпечити мир. Подумайте про це і не ведіться на ПУСТІ, ПОРОЖНІ обіцянки політичних проституток.

Ми #переможемо

Сергій Марченко.