Знайдено труп у каналізації в Ауґсбурзі, в районі Гаунштетен, коло бараків, де містилась совєтська місія репатріаційна НКВД". І додав, що тіло не розклалося через те, що було покрито каналізаційним мулом. Все відповідало опису: волосся, вставлені зуби, зріст, наколки на тілі, одяг. На запитання, де поховане тіло, сказав: "Не знаю" (Майсюра П. Доповнення до справи вбивства Юрія Горліса-Горського. — С. 3).

Дивно... Чому ж тіло не показали на впізнання тим, хто подав заяву на розшук?! Можливо, німецька поліція знала обставини вбивства Юрія та імена можливих убивць, але тримала це в таємниці.

У листі до Романа Федоріва 24 червня 1992 р. Галина Гришко зізналася, що "Юркова драма" залишається її "ахіллесовою п'ятою", "ця рана ніяк не може загоїтися" в її душі. "Він для мене був великою опорою і щирим приятелем, що так рідко трапляється в подружжі, — писала вона в іншому листі іншим людям. — Я його любила, жила його планами, аспіраціями, і втрата його для мене була велика... Він був не тільки українським патріотом, але й людиною з великою душею" (лист від 5 жовтня 1982 року). Галина Гришко також називала Юрія своїм учителем, "духовним аристократом", а в листі до Арсена Паскаленка 1 лютого 1994 р. зазначила: "Юрій мав чутливу вдачу, помагав людям, захищав скривджених... Був джентльмен до жінок, шляхетний та інтелігентний". А головне — був "безнадійним" романтиком, що дуже яскраво просочується в "Холодному Ярі". Саме тому цей твір мав таку велику популярність".

Ні смерть, ні брехні не зупинили Юрія Горліса-Горського — він продовжує жити у своїх книгах.

Вірю, що й надалі вороги боятимуться Холодного Яру — символу української незламності, а книга "Холодний Яр", як і колись, покличе до боротьби тисячі українських романтиків, котрі здобудуть-таки Українську Україну, в ім'я якої творив, боровся і загинув великий українець Юрій Городянин-Лісовський.

30 літ захищав він Україну із самопосвятою, "без пихи і гордині", залишаючись, попри страшні випробування, товариським і людяним. Його життя — це приклад, як треба любити Батьківщину.

У таборах переміщених осіб у Німеччині Юрій не мріяв, як багато інших емігрантів, виїхати до США в пошуках спокійнішого життя. Казав, що з Європи ближче до Холодного Яру. Видно, вірив, що сюди ще повернеться.

(Роман КОВАЛЬ)

Джерело: Горліс-Горський Ю. Холодний Яр: Спогади осавула 1 -го куреня полку гайдамаків Холодного Яру. / Юрій Горліс-Горський; Упор., ред., передм., примітки, біограф., довідки, додатки Roman Koval — Вид. 17-те, доповн. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2013. — 512 с.: іл. — (Серія «Українська воєнна мемуаристика»).