В час чергового загострення укр- польських історичних позицій варто запитати: чи існують взагалі військові герої, які прихильно сприймаються іншими державами? Чи є Олександр Македонський героєм для Ірану? Чи є Цезар героєм для Франції? Чи є Чингіз хан героєм для Узбекистану чи України? Чи є Сулейман Пишний героєм для Австрії, а Євген Савойський для Туреччини? Цей ряд можна продовжувати безкінечно. Ясним є одне - військові лідери організовували вбивства. І тому той, хто є героєм для однієї сторони, майже автоматично є табу для іншої. Якщо послуговуватися логікою правих партій Польщі, то поляки мають зняти багато памятників та назв вулиць і університетів. Бо німців убивав Ягайло з Вітовтом і Андерс. Українців та білорусів - Болеслав Хоробрий і Ярема Вишневецький. А Казимир Великий - литовців. А татар і турок - Собєскій і Ходкевич. А Костюшко - англійців...Скільки при цьому полягло цивільного населення - лиш бог знає. Тому єдино прийнятною є спільна формула: вибачаємо і просимо вибачення. Але є ще одне важливе правило: на своїй землі - свої герої. Що не заважає розумним спільно будувати краще майбутнє.Юрій Луценко.