Переляк на фоні постійного страху про який я писала вище. Бо це інородне тіло, Булгаков тобто, завжди відчувало, що Київ це не просто місто, це місце сили для людей потужних, світлих, шляхетних і величних, всіх інших він розчавлює.І він втік, втік з України з білогвардійцями спочатку на Кавказ, а потім до тих, кого всіма фібрами ненавидів - в саму концентровану клоаку - до більшовиків в москву, гдє русскіє, гдє свої. В 1919 він назавжди покинув Київ і Слава Богу, амінь!В москві він вигриз собі сите номенклатурне життя, але радянська система відразу взяла Міхал Афанасіча за горло і не відпускала до самої смерті. В москві він не був таким пихатим зверхнім шовіністичним чмом як в Києві, ну бо перед ким корчіть баріна, коли навколо барєй як свиней на фермі?До речі, на росії аж три памʼятника булгакову, а чому так мало? Вєлікій рускій пісатєль же, має бути натикано повсюди як арапов Пушкіних, в кожному селі штук по 5.Якщо розподілити творчість Булгакова на «київський» та «російський» періоди, є один дуже парадоксальний момент. Попри те, що він народився в Києві й прожив тут майже 28 років, у самому Києві він фактично не написав жодного великого чи відомого художнього твору. ЖОДНОГО!Київ у його житті був періодом навчання, медицини та приватної венерологічної практики. Письменником він став уже після того, як назавжди поїхав з України. І не сумнівайтесь, там він теж все ненавидів. Проста чілавєк такой, говно, расіянін одним словом.І ось мій залізний аргумент: він не був в Києві письменником, тож памʼятник йому як письменнику має бути прибраний і музей закритий.Будь-які спроби сьогодні виставити його «великим київським митцем» розбиваються об банальну історичну хронологію та сухі факти які я ретельно перебрала і впакувала для вас.Не творив він в Києві нічого, він на Андріївському лікував сифіліс і гонорею у багатих розпусних мєщан і знаті.Венерологічний кабінет десятиліттями подавали нам як музей вєлікого руского пісатєля, тому знесення памʼятника підтримую! І музей, який утримується за державний кошт теж закрити к чортам!І відкрити там Музей Олександра Кошиця.Це чи не найголовніший та історично найточніший кандидат на будинок № 13.Видатний український композитор і диригент Олександр Кошиць реально жив у цьому самому будинку (в інші роки). Саме він очолював Українську республіканську капелу, яку Симон Петлюра відправив у світове турне для культурної дипломатії. Саме Кошиць привіз наш «Щедрик» (Carol of the Bells) в Америку, де той став головним різдвяним хітом планети.Перетворення будинку на Андріївському узвозі 13 на Музей української музичної дипломатії та хорового мистецтва. Замість гнійної шовіністичної атмосфери там звучав би «Щедрик» та історія про те, як українська пісня завойовувала світ.А не оці ваші Воланди і Аннушки, каториє пралілі масло.Оця вся чортівня, яка коїлась в москві хай там і залишається разом з Булгаковим і його творчістю.І якщо про Гоголя можна дискутувати, то Булгаков це саме той чорт, якого можна повністю подарувати сусідам.Він точно не наш.Клеопатра.