Якась в Україні безпрецедентна бідність критичного духу – натомість повне панування одноразового, фрагментарного та сингулярного мислення.Замість того, аби зрозуміти глобальні тенденції ХХІ століття, зайнятися справжньою інтелектуальною працею, почати обговорювати сучасні ідеї в суспільстві постійно обсмоктуються застарілі проблеми та перетравлюються думки, навіяні засобами масової інформації.Натомість перед нами стоять загрози та виклики глобалізованого світу: неомарксистський пост-лібералізм в усіх його формах панування; перехід до нових форм спонтанного та спорадичного буття; знищення суверенної ідентичності, культур, етносів, націй, релігій, держав; руйнування родин; поява пост-людини, яка може довільно обирати свою зовнішність, стать, індивідуальну раціональність на любий проміжок часу та ін.Я вже не говорю про московсько-ординську навалу.По суті ми ведемо війну на два фронти.А у відповідь від «політичних еліт» українці чують лише рекламні слогани та результати соціологічних опитувань.І це не дивує. Бо на політично-інтелектуальному ландшафті України політична партія чи політична фігура вже давно дорівнюється до товару, який має свою «ринкову вартість» та логістику його масового розповсюдження.Відповідно політичні процеси є довільними, героєм цього сюжету може бути будь-хто, а сценарії не є пов’язаними з жодними реаліями.Все що завгодно – лише крім сенсу.Політичний суб’єкт давно вже не такий, яким він декому уявляється – його внутрішній зміст настільки другорядний, що практично немає вже жодного значення.І на це потрібно реагувати.В першу чергу потрібно змінити мислення суспільства з його хибними уявленнями та навіяними йому галюцинаціями.Адже Політичне є продуктом людського духу, і тому як будь-яка система цінностей воно має філософську основу та відображає певну інтерпретацію сенсу та нашого шляху в людській історії та власного в ній місця.Це можна зробити вже – розпочавши Великий Дискурс з історії, філософії, політології, соціології, геополітики, мистецтва, літератури та ін.Головне, аби порядок денний був розрахований на завдання завтрашнього дня – якою ми хочемо бачити свою країну і світ навколо себе.А думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися…Сергій Чаплигін.