КВІР вже прямо чи опосередковано воює з 7 загрозами:1) США та Великою Британією (у морі).3) Ізраїлем (ракетні дуелі).4) Азербайджаном (удар по Нахчивану).5) Власним народом (на вулицях Тегерана, Курдистану та Белуджистану).6) Сунітськими групами на кордоні з Пакистаном.7) Опозиційними силами в армії, які готують переворот (так званий "заколот полковників").КВІР намагається перетворити локальну поразку на регіональний апокаліпсис, сподіваючись, що в загальному хаосі вони зможуть втриматися при владі ще бодай кілька місяців.З погляду математики та військової стратегії це колективне самогубство. кожен новий фронт наближає момент, коли ресурсів (боєприпасів, ППО, палива) не вистачить навіть для захисту власного бункера.Чому ж тоді ці 150 000 фанатиків та генерали КВІР обирають шлях прискореної смерті? Тут вступає в дію специфічна психологія приреченого режиму:1. Ефект Самсона (загинути разом з ворогами)2. Пастка "Некуда бежать"3. Надія на чорного лебедя4. Інерція терористичної мережіберезень 2026 для них не поразка, а фінальна битва.Вони розуміють, що фізичне виживання режиму неможливе (після ударів США по центрах управління), і тому переходять до стратегії: Ми заберемо з собою в могилу весь Близький Схід.Для звичайного диктатора (як для Януковича, Асада чи африканських вождів) є варіант втечі в Ростов чи Дубай.Для верхівки КВІР шляху назад немає. Вони під санкціями, їх розшукує Інтерпол за тероризм, Ізраїль та США офіційно оголосили їх цілями №1 для ракетно-бомбового ударуВійна одночасно на 25 фронтів спосіб померти зі зброєю в руках, а не на ешафоті. Це героїзація власного кінця для історії.Вони відкривають нові фронти, сподіваючись випадково натиснути на ту саму кнопку, яка обвалить світову систему швидше, ніж помре КВІР:- а що, як через наш удар по Нахчивану Туреччина перекриє Босфор?- а що, як ціна на нафту $250 викличе революції в Європі, і їм стане не до нас?КВІР зараз не моноліт, а корпорація. Кожен підрозділ (на кордоні з Азербайджаном, у Ємені, у Лівані) має власні накази. Польові командири діють за інерцією або намагаються вислужитися, атакуючи все навколо. Це автоматичний розпад системи, який виглядає як агресія на всіх напрямках.Генерали зараз мислять не категоріями Ірану як держави, а категоріями Ісламської революції як ідеї.Якщо ідея програє, то сама територія Ірану та його 85 мільйонів жителів для них не мають значення.Зараз вони воюють не за Іран, а воюють проти іранців, використовуючи зовнішні фронти як димову завісу.Постулат "No Boots on the Ground" працює як броня режиму. Вся статегія 25 фронтів базується на постулаті, що Захід (США, Європа) та регіональні гравці (Ізраїль, Туреччина) панічно бояться наземної операції.КВІР твердо знають, що ніхто не хоче окупувати 85-мільйонну країну з гористим рельєфом (Афганістан на максималках).Нас можуть бомбити з неба, можуть затопити всі наші кораблі, але ніколи не прийдуть за нашими головами в підземні бункери Тегерана. Ми в безпеці, допоки ми контролюємо вулиці.Відкриття 26-го фронту (удар по Нахчивану) перевірка постулату. Вони впевнені: Баку чи Анкара ніколи не підуть танками на Тебриз, а обмежаться повітряними ударами. Повітряні удари по диктатурах лише смачний привід закрутити гайки ілотам. Для КВІР будь-яка зовнішня ракета ПОДАРУНОК богів.70 мільйонів ілотів поки що єдиний ворог. КВІР тримає в Тегерані та великих містах всі елітні війська, і нікого не тримає на кордонах. Армія розгорнута всередину країни для відбиття повстання ілотів.Юрій Пилипенко.