Кадровий бойовий офіцер Осип Будзиновський – упродовж років командир бойової сотні УСС на фронті. Забутий, про нього досі не зустрічав жодного більшого дослідження. Довго було невідомо навіть в якому році народився. Загинув у 1919 році на Поділлі. Поганої якості світлини – «з книжок» – не передавали бойовий характер цього командира.Напишу кілька слів про цього сильного чоловіка з нагоди виявлення його якісних світлин. Народився Осип 24 червня 1884 року в селі Мокротин, тепер Жовківської громади на Львівщині (згідно із обліковою карткою УСС). Закінчив гімназію в Станиславові, тепер – Івано-Франківськ. Випускник юридичного факультету Львівського університету. До Першої світової війни служив у 19-му та 34-му піхотних полках австро-угорської армії. В Легіоні УCC із серпня 1914 року – переведений, як кадровий офіцер австрійського війська. «Був командантом сотні, на чолі якої перебув всю воєнну кампанію на російськім фронті в Карпатах і на широких полях Поділля». Сотня Будзиновського спроможна була виконати найтяжчі завдання. Ось приклад, описаний істориком УСС Степаном Ріпецьким:«27 грудня [1914 року] сотня Будзиновського в складі 150 стрільців серед заметілі та глибоких снігів перейшла через найвищий верх в тій околиці, гору Пікуй (1405 м.), до села Ботелка, де відбила сильний ворожий наступ. 1 січня [1915 року] ця ж сотня [вже] брала участь у завзятому бою в обороні Ужоцького переходу, де раніше розгромлено австрійські війська. Сотня Будзиновського мала тоді поважні втрати в убитих і ранених».Його сотня штурмувала і обороняла Маківку. Стрільці любили Будзиновського, бо могли покластись на нього в критичних ситуаціях на фронті. «На щастя, був між нами сотник О. Будзиновський, завжди спокійний і обережний» - згадував Осип Навроцький про одну із складних ситуацій на горі Лисоні.Воював в складі УГА командиром куреня (батальйону) на польському фронті, опісля проти червоних і білих московитів. «Був за Збручем в Чотирикутнику Смерти і тут помер на тиф осінню 1919 р. в Ялтушкові на Поділлю». За іншими даними помер в грудні того ж року у місті Бар. Тепер, завдяки Vasyl Lopukh маємо якісну світлину цього бойового комбата українського війська, який 5 років поспіль боровся за Україну на всіх фронтах вивольної війни. І наша пам'ять про нього буде довшою, бо стане яскравішою. Слава Україні!Юрій Юзич.