Ви знаєте, друзі, тут нещодавно один із моїх шановних підписників, порушував тему про те, що його друзі повернулися в Україну та відкривають бізнес, посилаючись на те, що за кордоном у нас немає майбутнього і треба повертатися до України. І ось я отримав повідомлення від мого знайомого, котрий зараз намагається переїхати за кордон. Ми давно спілкуємось, і я розумію, як йому складно. Дружина виїхала, а він не може. Я справді відчуваю його біль і розумію, як це. Зі свого боку можу додати, що Україна на даний момент не та, яку ми пам'ятаємо. Ми розмірковуємо про це, перебуваючи в еміграції, де не летять бомби, де нас не завертають, де наші зарплати відповідають нашим витратам, де наші діти ходять до школи безпечно, а не як у Харкові, де діти змушені навчатися у підвалах та метро. Про яку Україну ми зараз говоримо? Про ту, яка була до війни, чи про ту, яка зараз? Друзі мої, ми всі любимо Україну всім серцем. Ми допомагаємо, донатимо – це все, що ми можемо зараз зробити за кордоном. Але, друзі, Україна зараз не та. За тієї влади, при тому безладному та безграмотному управлінні, вона котиться у середньовіччя. Реальність інша, друзі. Імміграція – це не легко, це складно. Але диплом вашої дитини, отриманий в Англії, Америці, Німеччині чи Норвегії, матиме більшу вагу. А яке майбутнє буде в неї, дитина вирішить сама.Українські мігранти 🌎Ніколоз на зв'язку 📢