UNUS CONTRA OMNES | Дещо розмірковував про Традиціоналізм. Це філософсько-релігійна течія ...

Дещо розмірковував про Традиціоналізм. Це філософсько-релігійна течія думки, що постулює наявність примордіальної Традиції, яка передувала усім нам відомим історичним Традиціям, та яка єдина містить істину. Традиція тут з великої літері, і це інший, відмінний від звичного термін. Тобто, усі релігії, моделі світосприйняття та парадигми думки виходять з єдиного кореню а потім йдуть шляхом занепаду. Раніше будо Традиційне суспільство, що сприймало реальність сакрально, як прояв божественного та демонічного у будь-якій події та речах навколо. Зараз ми маємо профанну реальність, полишену богами та істинно справжнім, де вже панує превалювання кількості над якістю, культ людини, грошей, індустріалізації, масовості і так далі. Це такий маленький екскурс. Краще, звісно, читайте усім відомих авторів. Але суть в чому. Така філософсько-регілійна школа могла зʼявитись тільки в профанний час. Тільки в модерні, тільки коли все справжнє вже залишилось позаду. От коли вже занепад та присмерк, коли не видно обрію і ти вжи полишаєш надії на порятунок цього світу, можно взагалі зрозуміти, як було ДО цього, ЩО САМЕ було чинним та реальним, в чому ж було екзистентність минулого.Екстраполюю думку. В мене особисто були випадки, коли штурмуючи з гоупро чергову посадку я був сконцентрований на справі та не зовсім усвідомлював усю ситуацію. Потім, вдома, рефлексуючи та передивляючись відео я зрозумів, наскільки був близько до смерті і мене охопив страх. Для розуміння того, що відбулося, довелось поглянути зі сторони.Повертаючись до великих моделей думки, слід зазначити, що тільки коли навколо, здається, вже немає золота і ти тонеш у міді, ось тоді ти дійсно розумієш якість та блиск усього золотого. Але саме в такому стані ти і здатен зробити екзистенційний вибір всупереч. Свідомо піти шляхом супротиву, зайняти позицію проти самої логіки своєї епохи, і як завжди, один проти всіх.Спрощуючи: легше йти воювати в армію переможців, але чи легко йти вірним шляхом з приреченістю на невдачу? До речі в нашій війни, ми - армія переможців. Проте, щоб це усвідомлювати, треба трохи глибше розуміти суть речей. Але, це просто ілюстративний приклад.Цей допис до чого: відчуваючи чужість часу, недоречність себе до подій та логіки того, що має місце довкола - це маркер усвідомлення, а потенційно, і правильного вибору долі. Навіть додам - якщо ви відчуваєте, що вам комфортно у вашому цивільному житті із нескінченними офісами та заторами, із якимось накопиченням грошей на відпустку та пиво по вихідних, що у вас є перспективи, друзі та приємне дозвілля, а ваші мрії - це вовк з уол стріт або інший успішний успіх - ви абсолютно і тотально несубʼєктні. Таке життя - але навіть більше - розуміння такого життя як повноцінного, є лише кумедною системою для дітей, які так ніколи і не стали дорослими. Десь в 15 років я сформулював для себе: «якщо щось дуже добре для правди - це не правда». Деколи хочеться приписати запропонованому нам життю рожевий колір. Колір єдинорогів та гей-парадів, де всі проти всього поганого за все добре. Тут немає місця насильству, лише взаємній згоді та щастю лемінга. В такому світі хочеться лише залишити свою чорну як безодня пляму. Але що це я, трохи забувся. Нікому подібне не цікаве, бо як можна читати багато букв, якщо там ще тік-ток до кінця недогорнутий.