UNUS CONTRA OMNES | Є такий феномен, як «відчужений свій». Це я його так назвав, зазначу. ...

Є такий феномен, як «відчужений свій». Це я його так назвав, зазначу. Дуже часто певна ідея, що вирує в колективних субʼєктах, як то нації, чи соціуми, чи меншини, чи будь-який субʼєкт, після подолання певного порогу набора критичної маси перетворюється на організацію, інституцію, «двіжуху». Легитимізується, частково легалізується, набуває структури, ієрархії, лідерів тощо. Після такого перетворення лишається «інший», мовою французьких філософів минулого століття. Цей «інший» - це неврахований субʼєкт. Певна меншина, яка з одного боку є повноцінним елементом цілого, але з іншого, по певним причинам, не доєднана до цього цілого. І цей «інший» завжди поступово формується як контр-еліта, відносно цілого і його еліти.У ліволіберальній пропаганді таке трапилось із старими фемками та новими трансами, яких старі фемки зневажають та не рахують за «жінок». Подібне сталося з євреями, які передали пальму першості арабам. І так далі.Але найважливіше для нас - це правий спектр, де це правило теж не виключення. Дехто з нашого дискурсу не вписався у існуючи структури, дехто не любить лідерів, декого образили або знецінили, як їм здається. І що вони роблять? Вони в ту ж секунду забувають про спільне благо. Починають свою священну війну навіть проти недружніх для них структур, але які переслідують спільні із цим «іншим» цілі. Він, «інший», починає свою війну із нетакими, неідеальними, занадто недосконалими дружніми. В таких людей і країна дуже погана, бо вони забувають що іншої ідеальної ми ще не збудували. І лідери всі гнилі, бо нажаль, не цар Леонід веде нас в бій. Вони обирають шлях деструкції, не розуміючи, що поваливши те, що є, ти не отримуєш щось краще, а просто починаєш з нуля. Це ми ще забуваємо, що і в минулому наші герої досконалими аж ніяк не були.Це де чого? Це вам інструкція до сприйняття деяких правих, але ображених каналів/лідерів думок/ресурсів тощо. Вони часто з нами про одне, але їх ненависть до існуючих структур переважає ненависть до справжніх ворогів. І я не рахую цих не вписаних в нашу парадигму субʼєктів за відвертих противників, але рахую за дурнів, що шкодять, бо не впорались із своїми проблемами.Памʼятайте. Наша мета - благополуччя української нації, шляхом ствердження української держави за будь-яку ціну, і перетворення цієї держави у національно-орієнтовану. При поразці у війні ми не зможемо збудувати нічого. А отже, ми маємо боротись і з кольоровою навалою, і з толерантною пропагандою, як і з її носіями, і з олігархами та деякими елементами влади, АЛЕ це не повинно бути сплачено ціною поразки у війні, бо після неї ця гра закінчиться назавжди.