UNUS CONTRA OMNES | Багато нині пишуть про заяви ясних чинів усіляких великих країн, в том...

Багато нині пишуть про заяви ясних чинів усіляких великих країн, в тому числі рф і омерики. Мовляв, заморозка по актуальній лінії фронту. Путін вимагає визнання Криму російським, а сам готовий відмовитись від планів на окупацію Запоріжжя і Херсону. І, начебто, це добрі умови (для кого?) і звучить реалістично.По-перше, відмова від Запоріжжя і Херсону обумовлена нездатністю взяти ці міста. І нічим більшим, окрім цього. Спитайте, куди ділись претензії на Харків? Мабуть, путін таки роздуплився, що краще менше пиздіти, щоб потім не виглядати ідіотом.По-друге, а що стосовно гарантії ненападу після «заморозки»? Це знову буде якийсь меморандум? Всі, благо, розуміють, що це нічого не гарантує. Ба більше, росія вимагала скорочення сил і засобів ЗСУ. А ЗСУ і є єдина гарантія хоч чогось. Коротше, нам все одно доведеться нарощувати міць і готуватись «до будь-якого сценарію».По-третє, великі нації ставали великими за рахунок історичної памʼяті. А ще краще, національної релігії. Євреї досі існують тільки завдяки цьому. Колись англійці завоювали пів світу завдяки цьому. Перед загрозою падіння Риму перед Карфагеном, саме завдяки цьому вічне місто створило цивілізацію. Наша перемога над росією не в розрізі сьогоднішнього дня або найближчих років. Це національне завдання. Перше з багатьох. І рано чи пізно рф паде. І ми підемо далі. Не варто вам забагато уваги приділяти ефемерному «миру». Навіть, якщо буде щось схоже, це ненадовго. Більше того, параноїти про війну і постійно думати про новини з фронту, просування підорів - теж не варто. Війна нині є наше буття. Сприймайте спокійно. Там де можемо - працюємо. Де не можемо - зробимо згодом. Не варто також і відмовлятись від цивільних акцій (як то трохи скласти проблем для проведення лгбт-мерзотної ходи), не варто відмовлятись від розвитку сили тіла та духу, інтелекту. Спорт, книги, духовність. Не буде більш вчасного відтинку в житті, ніж зараз. Не вигоряємо, але не стаємо байдужими. Робимо справи, живемо і прагнемо величі. І вона буде.