US Politics

В звʼязку з очевидним натяком Трампа на застосування ядерної зброї проти Ірану почали лунати голоси про застосування 4-го розділу 25-ї поправки до конституції, яка передбачає усунення президента від влади в звʼязку з фізичною неможливістю виконувати обовʼязки за заявою кабінету (уряду) на чолі з віце-президентом. В цьому разі президент може подати заяву про свою незгоду, а кабінет відповісти ще однією заявою з наполяганням на відсторонені президента. Тоді рішення приймає конгрес: потрібно 2/3 голосів в Сенаті і Палаті і тоді віце-президент виконує обовʼязки. Звучить, звісно, фантастично. Але з політичної точки зору не абсолютно нереально. Дивіться, Венс явно випав з колоди у звʼязку з цією іранською історією. Крім того головні опоненти війни — саме хардкорні МАГА (Карлсон, Тейлор-Грін), чиїм кандидатом і хотів би бути Венс. Якщо Джей Ді розцінить, що вікно можливостей для нього скоріше закривається — все могло б бути можливо. Особливо якби його благословили тех-брос, які теж не в захваті від близькосхідної авантюри.Щодо 2/3 в Конгресі…якщо припустити, що всі демократи підтримають, то зібрати коаліцію з половини республіканців не видається надскладною задачею.Ну але це, звісно, майже переворот. А переворот вимагає рішучих скоординованих дій. В той час Венс в Будапешті бореться з втручанням Брюсселя у вибори…

Праймеріз почались у МюнхеніАмериканська делегація в Мюнхені, як ми вже й говорили, окрім усього іншого мала й цілком внутрішньополітичні цілі. Для деяких політиків з обох таборів це був крок на шляху до 2028 року.Зокрема, такою фігурою може бути Рубіо. Я дуже сумніваюсь не лише в тому, що в нього є шанс, а й у тому, що він ризикне ним скористатися. Але тим не менш, поки зовнішню політику визначають Кушнер і Віткофф, Рубіо лишається в ролі прес-секретаря, заступника і планувальника окремих операцій. Тож є час і на риторику.От риторично Рубіо спробував переконати людей за кордоном і в Америці, що якби раптом він став президентом, то з розумінням поставився б до важливості трансатлантичних стосунків і дипломатичних підходів. Проте головним завданням у Мюнхені (а потім у Братиславі й Будапешті) було просування трампівських тез, тож риторика мало кого вразила — попри аплодисменти від європейської аудиторії наприкінці промови. Планка очікувань від американців нині невисока…Від демократів було більше претендентів на топ-посаду у 2028-му: Ньюсом, АОС, Келлі, Вітмер. Найбільше уваги привернули Ньюсом і АОС.Про Гевіна ми вже говорили. І, як і багато що в його політичній кар’єрі, цей візит був досить зважений, добре артикульований і (хоч і відверто внутрішньополітичний) доволі успішний. Він продемонстрував свою готовність вчитися в питаннях зовнішньої політики, підтвердив готовність Каліфорнії до співпраці із зовнішнім світом (навіть зі Львівською областю щось підписали… оце вам справжній Western Alliance!), наголосив на альтернативі Трампу і загалом послав сигнал поміркованим виборцям, зокрема й республіканським, що він — доросла, зважена людина, на яку можна покладатися. Чи допоможе це йому? Це вже буде видно за рік-два, але свою роботу він зробив.Візит АОС став дещо сенсаційним. Усе-таки її профіль максимально внутрішній (з тих пір як Комінтерн не функціонує…). Вона спробувала показати себе на контрасті до виступу Рубіо, розширити антиолігархічний наратив на міжнародну аудиторію (що цілком могло б спрацювати), показати ще альтернативнішу альтернативу… але відверто облажалась на базових питаннях геополітики.Кліп з її, м’яко кажучи, непереконливою відповіддю на питання, чи мають США дати військову відповідь на потенційну спробу Китаю захопити Тайвань, тепер навряд чи колись зникне з ефіру Fox News і завжди привертатиме увагу політичних опонентів на всіх рівнях.І це проблема для лівого флангу в Америці. Якщо вже АОС і її соратники мають президентські амбіції, то зовнішньополітичних питань уникнути не вийде. І, окрім спроби звисока подивитися на проблему олігархату і класової нерівності в контексті міжнародної політики, треба мати відповіді на прості й ключові питання. І проблема в тому, що відповіді на ці питання, ймовірно, будуть значно ближчими до відповідей Трампа, ніж самі ліві хотіли б у цьому зізнатися собі і, тим більше, виборцям.

🇺🇸 Бунт в Республіканській партії проти ключової ідеї Трампа 🇺🇸💬 Вчора відбулася цікава подія в Палаті представників США: декілька республіканців, а точніше Кевін Кайлі, Дон Бекон і Томас Мессі  заблокували проєкт Трампа, який мав намір заборонити членам Конгресу можливість скликати дострокове голосування для скасування тарифів ("Д" — демократія). Прийняття цього закону (правильно правила) передбачало відновлення заборони на проведення термінових голосувань з метою скасування надзвичайного стану, який лежить в основі введення Трампом мит.Для проведення цього рішення спікер Джонсон відкладав декілька разів голосування, щоб переконати «бунтівників». Але цього виявилось недостатньо.➡️ Палата проголосувала 214 «за» та 217 «проти» блокування правила, вирішальними виявились саме 3 голоси бунтівних республіканців, що стало ударом для Джонсона та неприємною подією для Трампа. Спроби Джонсона переконати однопартійців завершились заявою республіканця Дона Бекона🗣:«Стаття I Конституції недарма надає повноваження щодо податків і тарифів Конгресу, але занадто довго ми передавали ці повноваження виконавчій владі. Настав час Конгресу повернути собі цю відповідальність. Я також виступаю проти використання голосування за правилами для прийняття законів. Я хочу дебатів і права голосу щодо тарифів». Після чого спікер позачергово закрив засідання (точніше, зробив необмежену перерву).Повстанці, ймовірно, зазнають значного тиску і потенційно можуть змінити свою думку, але чим ближче до мідтермів і розуміння, що Палата представників більше не буде під спікером Джонсоном, тим важче тому контролювати мінімальну республіканську більшість.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Вибори до Сенату: ТехасХоч до мідтермів ще ~9 місяців, тема виборів на місце в Сенаті від Техасу вже активно пробивається в медіа.А все чому? Праймеріз. І причому — в обох партіях одразу. Вони пройдуть вже 3 березня, а раннє голосування уже розпочалось.І так, демократи знову «от-от здобудуть історичну перемогу» в червоному Техасі. Вже котрий раз. Але мова не про це.🐘 Республіканські праймерізТут 3 кандидати:🧓 Джон Корнін (чинний сенатор)Старий республіканець у буквальному політичному сенсі — в Сенаті вже близько 24 років.Як він не намагається довести виборцю, що він втілення трампізму (статистикою голосувань, риторикою тощо), більшість коментаторів називають його «республіканцем епохи Буша».⚖️ Кен Пакстон (генпрокурор штату)Скандальний персонаж. Палата представників Техасу навіть оголосила йому імпічмент у справі про корупцію, але Сенат штату виправдав.Його активно підтримує MAGA-база і сам Трамп (не на праймеріз, але в питанні імпічменту). Пакстон очевидно намагається капіталізувати цю підтримку.🪖 Веслі Гант (конгресмен)Молодший за опонентів ветеран армії. Також будує кампанію на відданості курсу Трампа.📊 За опитуваннями:Пакстон — 38%Корнін — 31%Гант — 17%Для перемоги потрібно 50%+1, тож найімовірніше буде другий тур між Пакстоном і Корніном.Загалом це рідкість, коли чинний сенатор програє праймеріз. Якщо це таки станеться — прогнозувати загальні вибори стане складніше. Хоча поки що фаворитом усе одно вважається республіканець.🫏 Демократичні праймерізТут 2 основні претенденти:✊ Жасмін Крокетт (конгресвумен)Прогресивна соратниця AOC, відома конфронтаційною манерою дебатів. Юристка з прав людини.✝️ Джеймс Таларіко (депутат законодавчих зборів штату)Випускник семінарії, активно апелює до християнських цінностей у політиці.Очевидна ставка на поміркованих виборців і частину республіканського електорату.Обидва — «молоді зірки» Демпартії.Але пам’ятаєте колись був такий молодий і перспективний Бето О’Рурк? Не пам’ятаєте? Отож.📊 За опитуваннями:Крокетт — 47%Таларіко — 39%____________________Цікавий факт - востаннє саме це місце (а їх там два) в Сенаті від демократів вигравав ніхто інший як Ліндон Джонсон. Проте було це в 1960 році і тоді ж він виборов посаду віце-президента, тож місце в Сенаті від штату на свій черговий термін не зайняв.

Хтось памʼятає Емі Клобучар?Сенаторку ми часто згадували в часі демократичних праймеріз 2020. Вона позиціонувала себе як центристку, здатну домовлятись з республіканцями.На праймеріз вона була далека від успіху, але мала шанс стати ВП. Проте у Байдена оцінили її колір шкіри і не знайшли потрібних якостей. Тепер вона готова боротись за крісло губернатора Міннесоти. Холодний штат, що став епіцентром гарячих подій і протистоянь Трампа і його опонентів. Кандидат-невдаха у ВП Камали губернатор Тім Волц (Волз?) вирішив не балотуватись на наступний термін і загалом поховав свою карʼєру, надто зухвало влізши у вибори 2020. Тепер Клобучар хоче підвищити рівень упізнаваності свого імені в цих екстраординарних обставинах. Вибори пройдуть наступного року. Цікаво, чи її амбіції обмежаться служінням своєму штату в новій ролі? Чи все ж вона не покинула президентських амбіцій. Виграти вибори губернатора в 2026, щоб балотуватись в президенти в 2028? Не дуже красиво. Почекати 2032? Тоді їй буде вже 71…Не зрозуміла і головна риса її політичної фігури. З однієї сторони вона говорить про те що штату потрібен кандидат, що може жорстко протистояти адміністрації Трампа, а з іншої наголошує на своїх здібностях домовлятись з опонентами.Коротше записали олівцем.

Не встигла Урсула фон дер Ляєн насолодитися стаканчиком прохолодного терере в Асунсьйоні після підписання угоди про партнерство між ЄС та МЕРКОСУР як знов про себе дали знати з півночі. Трамп оголосив про введення додаткових мит на товари європейських країн які відмовилися підтримати його ідею з передачею США Гренландії.Так ми памʼятаємо як президент Єврокомісії важко добивалася угоди про мита зі США, вибивши стелю в розмірі 15% для більшості товарів. Нове оголошення Трампа базується на «загрозі національній безпеці» (через присутність військ у Гренландії), що дозволяє йому вводити додаткові надзвичайні мита поверх будь-яких існуючих торговельних угод.Тобто зараз мита складають 15%. З 1 лютого додаються ще 10%. А з 1 червня, якщо «угоди по Гренландії» не буде, додаткове мито стане 25%, тобто сумарно може сягнути 40%.Серед цих 8 країн опинилася і Німеччина.Пʼята частина експорту, за межі ЄС, якої йде саме до США (сумарно за 11 місяців 2025 року Німеччина експортувала товарів на суму 1436 млрд євро з яких 800 млрд євро склав експорт до інших країн ЄС, а 135 млрд євро до США). Порівнюючи з 2024 роком експорт до США зменшився на 9%, однак головне падіння розпочалося в листопаді коли експорт обвалився на 23% порівнюючи з листопадом 2024 року тому найгірше для Німеччини тільки попереду.Нові мита Трампа стосуються лише 6 країн ЄС (крім вже згаданої Німеччини - Франції, Данії, Швеції, Фінляндії та Нідерландів, дві інші - Великобританія та Норвегія). Президент Євроради Антоніу Коста з Асунсьйона, заявив, що спільна відповідь Євросоюзу вже готується. В скрутних ситуаціях ЄС відповідає одноголосно, хоча цього разу ситуація складніша. Мита не стосуються більшої частини країн ЄС тому Італія, Угорщина та Польща можуть зайняти мʼякшу позицію, що ускладнить пошук консенсусу - як відповісти США.Євросоюз є спільним ринком з єдиною торгівельною політикою, що означає, що окремі країни не можуть самостійно вести перемовини щодо мит і торгівельних преференцій. З іншого боку, багато товарів мають складні виробничі ланцюги. Так деякі німецькі автомобілі збираються в Угорщині, з деталей виготовлених в Німеччині. Таких прикладів безліч, що ставить під загрозу експорт з інших країн ЄС. Саме тому навіть не попадаючи під прямий удар весь Союз опиняється під загрозою.Торгова війна - головний інструмент США для підкорення Європи. До сьогодні європейці вирішили займати вичікувальну позицію і не поглиблювати протистояння з заокеанським союзником, однак нові мита можуть змінити ситуацію і війна розгориться з новою силою.🇪🇺 Підписуйтесь на 12 зірок

Це не сенсація, але варто це розуміти без зайвих емоцій. Щоб не було зайвих сподівань.У всій своїй непостійності і (на перший погляд) ірраціональності у Трампа є стійкі переконання, які можна прослідкувати з моменту початку його кампанії в далекому 2015. Він їх не змінював і просто в різний час має різні ресурси для реалізації:Він вірить у «сфери» впливу чи відповідальності. Він вірить в «сильні» країни, яким ці сфери мають належати і він не вірить в міжнародне право як явище.Тому Росія в його очах має природнє право на Україну, Україна мусить коритись цьому. Будь-які відхилення від цього — це аномалії, які треба виправити шляхом укладання угод.Його бачення фундаментально не правильне. Він не може його реалізувати з багатьох причин і, ймовірно, його політика призведе до ряду серйозних поразок США. Але все, що він робить — він робить виходячи з цієї логіки. Світ адаптується до цього безумства. І адаптується часом досить успішно. Думаю в наступному році, зокрема і в звʼязку з послабленням позицій Трампа у внутрішній політиці, побачимо жорсткіший підхід до Трампа і його адміністрації від (майже) колишніх союзників.

Все частіше звучать розмови про кандидатів-республіканців у 2028.Я б умовно розділив кандидатів на декілька кластерів, які частково перетинаються.🏛️Першу група, очевидно — команда Трампа. Це перш за все Венс, Рубіо і Геґсет. Але там теоретично можуть бути і екзотичніші опції як, наприклад, хтось з родини чи, скажімо, Еліс Стефанія. Власне тут буде боротьба за підтримку від президента.⛑️Друга умовна група — радикальні МАГА (чи America First). Тут також зоопарк суттєвий, хоча очевидних кандидатів нема. Вистачить у Марджері Тейлор-Грін чи Такера Карлсона амбіцій і навіженості на цей крок? До слова, хтось з лузерів першого кластерах може очолити цей.🦖Третя група — це, прости Господи, класичні консерватори. Вже писав про те що вічний невдаха Тед Круз хоче спробувати себе в цьому. Але невдах на цьому фланзі вдосталь. Наврядчи Пенс захоче знову, але чому б і ні? Потенційно в цю категорію може спробувати вписатись Рон Десантіс.🦕Четверта категорія — помірковані республіканці. Їх важко відрізнити від попередньої категорії і можливо їх всіх варто згрупувати в одну групу динозаврів. Але тут вилізе і Нікі Гейлі, і Помпео, і можливо навіть Кріс Крісті. Ну а також Рубіо, якщо програє боротьбу в вищій лізі і захоче ризикнути. Але як я писав раніше, на мою думку Марко скоріше захоче перечекати.

Зараз, безумовно, момент істини. Не для України, а радше для європейців. Україна знаходиться в стані, де варіант лише один. А ось європейці дійсно перед вибором. Зараз вони і роблять свій основний вибір в цьому десятилітті. Варіантів два. Або вони хочуть «бути гравцем» і не сильно хочуть бути столом об який дитина Ілона Маска витиратиме козявки в Білому домі, або спускають на гальмах», «грошей нема», «ми боїмось виборів і що нам виборець скаже через здорожчання моркви на півтора євро за кіло». Або «ми боїмось що скаже Орбан», або ризикувати і грати власну політику. Ця власна політика не сподобається багатьом. Це будуть штрафи, арешти, спецконфіскації російських коштів, ризиковані кроки і підготовка до справжньої війни. Не в Україні, а у них. На них звісно ж проллється увесь той град лайна, несхвалення і критики. Зрада демократії, жорсткість, кровожерливість, ще шось. Тут немає третього. Або Європа сильна і самостійна, або ніяка. Така, як є нині - не виживе. Лише «вогонь з усіх стволів» по внутрішньому ворогу, вогонь по штабам, викручені руки і арешти, «обшуки» у нелояльних політ організацій, що працюють на РФ, КНР або США. І багато-багато непопулярних кроків в напрямку консолідації системи. Що ближче ймовірність війни з РФ (що суттєво зростає з виходом США з Європи), то менш реальною є ставка «зберегти нинішню тиху гавань». Або це, або доведеться хавати те, що спустять згори старші гравці, які значно раніше доклали зусиль, аби консолідувати свої системи.

Lame duck Цим терміном — кульгава качка — зазвичай позначають президента після мідтремів свого другого терміну.Коли він формально зберігає владні повноваження, але фактичну політичну владу уже втратив: жодних виборів для нього попереду. Опоненти і соратники уже думають про політичне майбутнє без нього. Все важливе в своєму терміні президенти намагаються зробити до цього. Останні два роки другого терміну — не плідний сезон. З Трампом все складніше з багатьох причин. Тут і два непослідовних терміни, і загравання з ідеєю третього терміну, і незрозуміле політичне майбутнє партії та країни загалом, коли Трамп чи його родина може зберегти вплив навіть після 2028.І ще зовсім нещодавно здавалось, що Трамп дійсно успішно зламав всі політичні запобіжники, активно консолідуючи владу і відміняючи існуючі норми. Але…Як це не смішно, але файли Епштейна, в купі з іншими факторами, суттєво підважили Трампа. Власне той факт, що партійці в такій кількості відмовились дотримуватись позиції Білого дому (про не оприлюднення файлів), що самому Трампу довелося міняти позицію — політично дуже сильний удар. Трамп бліцкригом взяв всю партію під жорсткий контроль одразу після інавгурації і здавалось, що там нема жодного простору для маневрів. Але виявляється, що є.Додайте розкол в МАГА, сварку з Тейлор-Грін, суперечки щодо віз для кваліфікованих мігрантів і падіння рейтингів Трампа (які він і сам визнає!)…і можливо lame duck період президентства Трампа почався вже. Не стверджую цього, але не відкидаю такої можливості. Паралельно Трамп носиться світом зі своїми мирними планами, щоб покінчити з війнами. Ламає світовий порядок, усталені дипломатичні норми і спрощує складні проблеми. Всі ці угоди не виглядали тривкими і стабільними навіть при сильному Трампі. Наскільки порожніми папірцями вони виглядатимуть, якщо стане очевидним, що політична вага Трампа навіть в середині країни вже не вражає?…