Вже багато років у другу суботу вересня в нашій країні відзначають свій день одночасно дві професійні спільноти – це День фізичної культури і спорту та День українського кіно. І подібних збігів у нашому календарі надто багато. День юриста і День художника, День будівельника і День працівників ветеринарної медицини. Є співпадіння професійних днів і днів памʼяті. Зокрема, наступного року, у травні, День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу збігається із Днем науки. Очевидно, що є багато неприпустимих змішувань сенсів. Деякі професійні спільноти відзначають свій день ще за радянськими лекалами. Деякі надзвичайно важливі дні памʼяті та дні українських здобутків узагалі не відображені в нашому офіційному календарі. Деякі професійні спільноти, чия робота заслуговує і поваги, і уваги, поки що не мають свого професійного дня – наприклад, спільнота українських істориків. Власне, я доручив Уряду України, відповідним державним інституціям переглянути всю цю систему державної уваги й оновити її – справедливо і логічно.А сьогодні я дякую всім, хто приносить Україні спортивні перемоги, хто тренує наших спортсменів, хто навчає дітей правильній спортивній міцності й зараз – це надзвичайно важливо – додає українську спортивну інфраструктуру, відповідний досвід наш спортивний, досвід фізичної культури до нової системи реабілітації, до системи відновлення українців і українок після поранень.І сьогодні ж, у День українського кіно, я дякую всім працівникам, усім працівницям нашої кіногалузі за кожне єднання емоцій, яке наші люди, дорослі й діти, зараз відчувають, дивлячись українське кіно, український серіал, українську документалістику. Нація, яка має власне сильне й емоційне кіно, матиме і свою впевнену долю в цьому світі, свої мрії та власне бачення життя.Слава всім, хто посилює Україну! Дякую всім, хто бʼється заради нашої держави та хто здобуває Україні потрібні результати!Слава Україні!