«Сьогодні я хотів би підтримати всі ті наші міста й громади, які щодня, щоночі зазнають жорстоких терористичних ударів держави-зла. Наша Херсонщина і Херсон, яким окупант мститься за свій програш. Наше Запоріжжя. Наші міста Донеччини і Луганщини, які Росія прагне просто спалити. Наша Харківщина і Харків. Лише по Харкову і лише від початку цього року, менш ніж за два з половиною місяці, ворог ударив уже більш ніж сорока ракетами. Нікополь, Марганець – наша Дніпропетровщина. Наша Сумщина. Наша Чернігівщина. Руїни, уламки й вирви від снарядів у землі – це автопортрет Росії, який вона малює там, де без Росії панує нормальне життя. Сьогодні російський обстріл забрав життя людей у Херсоні, які просто пішли в магазин за продуктами. Троє українців загинули. Мої співчуття рідним! У Запоріжжі російська ракета вдарила по обʼєкту життєзабезпечення міста. У прикордонних районах окупант обстрілював села, щоб залякати людей, щоб прогнати людей. Але Росії там не буде. Вона стала синонімом терору і стане прикладом поразки та справедливого покарання за цей терор. Покарання, яке Кремлю не зупинити».Звернення Володимира Зеленського наприкінці 381-го дня війни.