У 2001 році, через два роки після завершення мого навчання в аналітичному інституті, мій аналітик, доктор М., повідомив, що йому довелося взяти «примусову творчу відпустку» в своєму інституті, не в тому, де я навчалася. Я запитала його про причини, і він делікатно відповів: «Так буває», — але мені дуже хотілося знати. Я поцікавилася у кількох колег, чи знають вони щось про його «творчу відпустку», і незабаром хтось сказав мені, що мій аналітик підтримував сексуальні стосунки з пацієнткою. Не вірячи цьому, я прямо спитала про це аналітика, і він підтвердив, сказавши: «Світ тісний». Я була налякана і шокована тим, що у нього були сексуальні стосунки з пацієнткою — це грубе порушення, і мене пригнічувало те, що аналітик тримався ілюзії, що таке порушення можна тримати в таємниці.Моя ідеалізація доктора М. раптово закінчилася. Я втратила довіру до нього, до себе як до аналітика і до аналізу взагалі. Оскільки доктор М. зайняв позицію, що його несправедливо звинуватили, і що його «помилка» не впливає на його роботу зі мною. Я зрозуміла, що він більше не виконує своїх психоаналітичних функцій, і швидко припинила аналіз. Я оплакувала втрату поваги до нього, а також втрату надійних, близьких, довгострокових стосунків з ним. Мені хотілося більше дізнатися про те, що сталося і ким він був насправді.Знайшовши в Інтернеті, що на його ліцензію подали скаргу, я замовила копію цього документу. До мене доходили розмови про ймовірну особистість пацієнтки, і коли я побачила ініціали Енн у скарзі, мої побоювання підтвердилися. У скарзі на 21 сторінку згадувалося, серед інших звинувачень, що доктор М. розповідав Енн про багатьох своїх пацієнтів, порушуючи конфіденційність. Я була дуже засмучена численними звинуваченнями, але не знала, чи їм варто довіряти. Якщо вони правдиві, мені потрібно було дізнатися, чи говорив доктор М. з Енн про мене, тому я домовилася з нею зустрітися. Вона склала список з 13 його висловів із згадуванням мого імені, які вона пам’ятала. Так що всі сумніви щодо достовірності скарги зникли: все, що вона пам’ятала, було або точним відбитком, або фразами, які я справді сказала на сесіях.Звільнення від ілюзій, коли я дізналася про неетичну сексуальну поведінку доктора М. і скорбота через припинення аналізу замінювалися праведним гнівом: стало особистим для мене і порушило мої межі. Я подала заяву про відкликання його ліцензії і думала подати позов до суду. Я не була впевнена у судовому розгляді не лише через травму і гучність, яку він, без сумніву, викликатиме, а й тому, що не хотіла виставляти напоказ своє брудну аналітичну «білизну». Я боялася, що аналітичне співтовариство піддасть мене критиці і остракізму. Зіткнувшись із внутрішнім конфліктом і важкою моральною дилемою, я поспілкувалася з головою етичного комітету свого інституту. Він підтримав мене у тому, щоб вирішення наслідків для мене було, без необхідності брати на себе відповідальність за сам аналіз. Після цього мені стало спокійніше, та вибір все ж залишався складним. Джейн Берка#історичнівипадки