Потреба душі у домі викриває її неймовірну пластичність, яка сягає за межі конкретної людини, родини або нації. Для прикладу, деякі люди знаходять дім у привʼязаності до улюбленої тварини. Також, існують оповіді, у яких дім - це ані місце, ані людина, натомість це спосіб щось висловити. Домом постає прекрасна музична пʼєса, картина, ікона, міт, казка, обійми, хвилина глибокого емоційного поєднання. Відомий артист кабаре Георг Крайслер свого часу стверджував, що йому добре жилось і без дому. Він проживав у кількох країнах, але жодній не належав. Домом Крайслера була німецька мова, музика та друзі. Так пише Джон Гілл в своїй книзі "Удома у світі". Мабуть, можна було би сказати, що добрий досвід перебування у міжособистісному стосунку робить можливим те, про що пише Гілл. Такий досвід стає запорукою його відтворення в подальшому житті - знаходженні свого "дому" - чи то у стосунку з іншими субʼєктами, обʼєктами, процесами, просторами, ідеями, з будь-чим, що нас цікавить та вабить, в чому ми можемо і проявитись, і розчинитись. Нещодавно прочитала інтервʼю з українським митцем Іваном Марчуком. Все своє життя він має сентимент до жінок та котів, але не може собі дозволити ані сімʼї, ані домашніх тварин, бо по життю є "волоцюгою, який хати тримається тяжко", тобто є вільним художником. Марчук каже про себе так: "я певен, що міг би вижити за межами країни, без друзів, без мови, тільки з пензлем в руках".Авторка. Євгенія Савченко#реляційнінарисиРеляційні: ФБ | Інста | Сайт ІРППГП | YoutubeАПУ: ФБ |Телеграм | Інста |Сайт |Youtube | LIn