СБУ оприлюднила нове відео зі спецоперації «Павутина»: кадри показують шлях одного з FPV-дронів від вильоту з даху модульного будинку до ураження літакаСлужба безпеки України оприлюднила нове ексклюзивне відео зі своєї спецоперації «Павутина».На записі зафіксовано повний шлях одного із FPV-дронів СБУ з моменту старту з даху модульного будинку до ураження російського стратегічного бомбардувальника Ту-22М3 на аеродромі «Бєлая». Зокрема, на відео видно, як безпілотник пролітає значну відстань та без перешкод залітає на територію летовища, з якого уже підіймається дим від раніше уражених літаків.Нагадаємо, СБУ завдала таких ударів одразу по 4 військових аеродромах рашистів: «Олєнья», «Іваново», «Дягілєво» та «Бєлая». Там базувалася стратегічна авіація держави-агресора, яка регулярно обстрілює мирні українські міста.Цією операцією безпосередньо керував Голова СБУ Василь Малюк за дорученням Президента України, Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського.Орієнтовна вартість техніки, ураженої за результатами спецоперації Служби безпеки «Павутина», перевищує 7 мільярдів доларів США.Загальні втрати авіації противника становлять 41 одиницю, серед яких літаки «А-50», «Ту-95», «Ту-22», «Ту-160», а також «Ан-12» та «Іл-78».
Захоплена українськими бійцями російська БМД-2К зі складу 76-ї десантно-штурмової дивізії на висоті "Гагарін" біля селища Георгіївка Луганської області, 20 серпня 2014 року.Селище Георгіївка знаходиться північно-східніше від міста Лутугине, яке 27 липня 2014 року звільнила українська армія разом з селищем в ході операцій в секторі "А". Успіхи українських сил на всьому Донбасі змусили російське керівництво почати масовану відправку своїх кадрових частин в Україну в першій половині серпня, одними з яких стали підрозділи 76-ї ДШД, які відправили в Луганську область. Висота "Гагарін" біля Георгіївки разом з блокпостами "Кагор", "Поступ" та "Наука" являли собою основу оборони біля селища. Ранком 20 серпня в атаку на "Гагарін" пішли сили 1-ї роти 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії (в її складі також були бійці 104-го полку) та відразу захопили висоту, знищивши в ході бою дві БМП-2 24-ї ОМБр. З висоти російські десантники разом з танком російської 35-ї ОМСБр, який прибув трохи пізніше на висоту, взяли під вогневий контроль селище та блокпости, прострілюючи їх з гармат танка і БМД-2. "Поступ" атакувала 2-га рота 234-го полку за підтримки БМД-2 та ще одного танка 35-ї ОМСБр (танк знищив дві МТ-ЛБ, а БМД-2 розстріляла ще одну БМП-2). Крім кадрових російських військових також відомо про участь в бою бойовиків незаконних збройних формувань. Росіяни зайшли на блокпост та навіть встигли встановити свій прапор, але швидко були відкинуті з нього. За свідченнями українських бійців в якийсь момент українські САУ навіть почали вести вогонь по "Гагаріну" прямою наводкою. Біля нього ж російські десантники одного з взводів вищезгаданої 1-ї роти опинились в засідці, в ході якої загинув їх командир взводу. Українське командування викликало підтримку армійської авіації, яка атакувала висоту, але, на жаль, був збитий один Мі-24П (про нього написано в попередньому пості). Крім авіації вогневу підтримку надали РСЗВ "Смерч". Згодом відбулась контратака танками та БМП-2 24-ї та 30-ї бригад за підтримки артилерії, яка вибила росіян з "Гагаріна", де вони втратили одну БМД-2 знищеною та залишили БМД-2К з бортовим номером 275, яка мала несправну гармату та належала командиру 1-ї роти 234-го полку 76-ї дивізії капітану Короленко, який загинув в той день. В подальшому ця машина була вивезена в Одесу в військову академію. Біля блокпоста "Поступ" також була захоплена ще одна БМД-2К, яку покинули через несправність трансмісії. Але самим цінним трофеєм стало захоплення важливої документації в вигляді різних журналів та карт, що були знайдені в командирських БМД.В ході описаного бою українські втрати становили 7 загиблих та 25 поранених (але мені невідомо, чи увійшли в цей список пілоти збитого Мі-24П). Точні російські втрати невідомі, по похованням підтверджується загибель мінімум чотирьох десантників 76-ї дивізії.#ато #бмд
🔤🔤🔤🔤6⃣0⃣0⃣🔤Ржавеет от того, что существует? Ручной однозарядный гранатомет под боеприпас 40^46.Ствол длиной 28 см и имеет 5 правых нарезовОсновные части и механизмы изготовлены из металла, а для облегчения изделия второстепенные детали из пластикаОбращение с гранатометом на уровне солдата срочника только пришедшего в армию, с обоих сторон лапка подъема ствола(как старый дедовский ИЖ) Предохранитель используется кнопочный, без заумностей. Стрельба осуществляется самовзводом, усилие спуска около 5кг. Имеет стандартные прицельные приспособления установленные на планку пикатини с указанием дальности стрельбы. Сам металл, который используется в гранатомете достаточно низкого качества и ржавеет просто от того, что находится в оружейке. Стандартным шомполом пользоваться не удобно, подойдет ершик для мойки бутылок. Смазка канала ствола обязательна. Встречаются модификацииФорт-600А с весом 2.8 кг (о котором мы сегодня говорим) Форт 600 с весом 2.2 кг (складной пластиковый приклад)Форт 600-1 подствольныйБоеприпас 40^46Нами используются гранаты М433 HEDPСкорость 80 м/сКлючевое, не запихнуть гранату типа м430 от гранатометов MK19 в данное изделие, так как пороховой заряд гранаты для ручных гранатометов в несколько раз меньше. Опыт использованияОколо полутора года носил данное изделия и отстрелял с него не одну сотню гранат. Использовал его без стандартного приклада, просто его сняв, данную идею подсказал мой хороший товарищ. Отдача гранатомета не большая, а уменьшение веса существенное, так как «труба» приклада, такое ощущение, что фрезерована. В основном применял его в боевых действиях на Бахмутском направлении (февраль-май 2023) в условиях постоянной грязи и влаги. Экстракция гильзы производится в быстром режиме просто поворотом на бок самого гранатомета. О точности: имея приклад и хороший мягкий упор достаточно точное оружие, для покрытия площади тоже отлично подходит, можно подвесить в воздух 3 гранаты одновременно на максимальную дальность. Практически всегда носил его с собой в дополнение к снайперской винтовке. Стандартный носимый бк составлял 1 упаковку гранат (6шт) +1 граната в стволе. Бывали задачи, что брал 3 упаковки по 6 и отстреливал их за несколько часов плотного наката пехоты вагнеров совмещая с работой в 308 калибре на UAR-10.
Військові відзначають краще екіпірування північнокорейців у порівнянні з росіянами.Після перших стичок військові КНДР зникли з поля бою для перегрупування та відновлення. У посланні від Кім Чен Ина міститься такий текст: Ви пережили несамовиті жертви і радощі дорогих перемог у боях, багато благородного бойового досвіду, безцінне почуття справжнього братерства і патріотизму, і все це так далеко від батьківщини. Я навіть не знаю, як знайти слова, щоб належним чином заохотити і висловити вдячність за вашу відданість і невтомні зусилля. Я дуже сумую за вами, товариші.У записнику можна побачити текст патріотичних пісень. Моя доля завжди пов'язана з батьківщиною, — йдеться в одному з уривків.У середині грудня Віталія та ще вісьмох бійців відправили в бій з двома завданнями: одне — стабілізувати контроль над українськими позиціями вздовж лісосмуги, друге — взяти в полон північнокорейського військовослужбовця.Бій чотирьох українських піхотинців і дев'яти українських спецпризначенців проти КНДРівців тривав 8 годин, північнокорейці були в зимових маскхалатах, завзято відбивались і грамотно діяли з точки зору тактики. За словами військових, на полі бою постійно було чутно накази корейською мовою, тон яких час від часу ставав все більш відчайдушним. Лише одного разу вони почули російський голос, який кричав: Стій! Не йти!Віталій і Володимир врешті-решт виявили одного солдата, якого, на їхню думку, можна було захопити в полон. За допомогою стрілецької зброї вони поранили його, після чого Віталій відтягнув північнокорейця на українську позицію, де медик стабілізував його стан і підтримував життя протягом чотирьох годин. Але під час відступу того ж дня військові КНДР атакували знов. Під час хаотичного відступу під ударами БПЛА, артилерією та стрілецькою зброєю загинули один з українських бійців і полонений північнокореєць. Журналісти Washington Post переглянули фотографії тіла, яке військові оглянули і передали українській владі.За словами військових, тіло заінтригувало як українських, так й іноземних офіційних осіб, а британські, і південнокорейські чиновники взяли з тіла зразки ДНК для підтвердження присутності військовослужбовців КНДР на полі бою.Вони намагаються бути розумнішими, вони не намагаються бути в одній точці, як стадо овець, — каже Віктор.Документи, набрані корейською мовою, свідчать про те, що північнокорейські війська детально записують свій бойовий досвід і, схоже, використовують його для кращого розуміння нових технологій.Як припустив Віктор, вони також, схоже, вчаться на своїх помилках.У сучасній війні, де розвідка і удари з безпілотників ведуться в режимі реального часу, нездатність розосередити бойові групи на менші підрозділи по два-три члени може призвести до значних втрат від ворожих безпілотників і артилерії, — йдеться в одному з трофейних документів.У документах також критично описується поведінка деяких північнокорейських військ. У них говориться, що вони вбивали деяких українських солдатів, які намагалися здатися в полон, що, як видається, розлютило українців і в кінцевому підсумку «затягнуло бій». Деякі північнокорейські військовослужбовці, згідно з документами, неодноразово намагались рятувати своїх поранених товаришів по службі, незважаючи на ризик українського вогневого ураження, що призводило до подальших жертв.В одному з документів значиться, що деякі північнокорейські підрозділи зазнали труднощів через те, що їм не надали «важливих деталей, таких як опорні пункти противника, місця запуску безпілотників або артилерійські позиції, і, таким чином, вони вийшли на поле бою непідготовленими».
‼️52 тисячі запитів від російських родин про зниклих безвісти військовослужбовців армії країни-агресора надійшло у 2024 році до окремого проєкту «Хочу найти» Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.Ця цифра не включає загиблих і є у 2–3 рази меншою за загальну кількість зниклих безвісти росіян, адже не всі родичі звертаються до українського проєкту. Влада росії усіляко намагається приховати інформацію про втрати, яких зазнає російська армія у спробі окупувати Україну. Тема зниклих безвісти, полонених та загиблих окупантів у росії є табуйованою.➡️ Використовуючи надану в рамках проєкту інформацію, росіяни отримують можливість підтвердити статус військовополонених або загиблих і вимагати від російської влади проведення обмінів. У 2024 році надано інформацію про перебування в українському полоні 1570 російських військових, із яких 397 було обміняно на Захисників України.Статистика звернень до проєкту «Хочу найти» демонструє зростання втрат армії агресора в Україні. Більшість заявок стосуються зниклих у 2024 році — 29 472 окупантів. Найбільше загарбників зникло в полях та посадках Донецької області — 19 025 окупантів, зокрема в Покровському (8 597) та Бахмутському (5 164) районах. Ще 3 069 окупантів зникли на території Росії, переважно в Курській області. 63% зниклих безвісти — молоді чоловіки віком 17–39 років.☝Серед 20 підрозділів ЗС РФ, які очолюють списки за кількістю зниклих безвісти, 8 комплектуються незаконно мобілізованими в ОРДЛО («народних республік»). Російське військове керівництво використовує ці підрозділи як «гарматне м’ясо» і не зважає на втрати особового складу.73% росіян, які звернулися до проєкту «Хочу найти», зазначили, що не підтримують вторгнення Росії в Україну. Схоже, лише втративши своїх близьких, росіяни починають усвідомлювати реальну ціну кривавої війни, розв’язаної їхньою країною.
У нас просто вже ніким і нічим було воювати, — представник штабу батальйону 72-ї бригади про вихід з ВугледаруДо того, як бригаду передислокували на Донеччину, у нас була абсолютно боєздатна частина і укомплектований штат. Але за два роки боїв без ротацій і відпочинку ми перетворились на небоєздатну одиницю, бригада стерлась у нуль, — каже Віктор, який займає посаду в штабі одного з батальйонів 72-ї бригади ЗСУ. За ці два роки, відколи ми на Вугледарському напрямку — тільки один раз в моєму батальйоні ми змогли повністю укомплектувати лише одну роту — з усього батальйону. Раз на три місяці нам приходило поповнення 25 новобранців, здебільшого це були «діди» 50+. Їх погано готували в «учебках», такмеду вони не знали зовсім, як і що таке гранатомет-кулемет. Вогнева підтримка була нуляча, ми що встигали за тиждень тут на місці їх навчити, те навчали, але зрозумійте, це дуже мало часу.І у нього [ворога] є перевага в артилерії, у нас артилерії не давали практично, це не так, як було зимою 23-го, коли ми розмотали 155-ту бригаду. Тоді в нас було повно арти, стріляй — не хочу, тепер — ні, у них паритет у повітрі за рахунок більшої кількості fpv-дронів. Росіяни також почали дистанційно мінувати всі під’їзні дороги до переднього краю. Так, піхота в них — бомжі, але є перевага в засобах і кількості. У нас просто вже ніким і нічим було воювати.Із 350 по штату залишилось людей на один взвод — до 30. Це з механіками, водіями, останнім часом піхотинців у підрозділі, які утримували передній край — смугу із 2-3-х кілометрів, було 14-18 людей. Ми говорили неодноразово, що підрозділ небоєздатний, нам іноді придавали якісь сили, але вони теж швидко стирались через неадекватно нарізані задачі, як-от «відновити втрачені позиції», а ми не могли вже тримати ті, на яких стояли в той момент, — каже військовий.Джерело
TGLIST.COM.UA
