Данило Сікан розігрався на початку нового сезону у складі бельгійського Андерлехта. Хоча, коли він тільки переїхав до Бельгії, виглядав дуже слабко, навіть жахливо, і здавалося, що цей трансфер — мимо каси. Андерлехт продовжував працювати з гравцем, вірив у нього та робив усе можливе й неможливе, щоб Сікан знову почав забивати та повернув упевненість у собі. Усе це дуже нагадує історію Романа Яремчука, який в Україні втратив упевненість у собі, але після переїзду до Бельгії вийшов на зовсім новий рівень. Хоча й там перші пів року-рік у нього були доволі складними та не надто результативними. Бельгійські клуби вміють працювати з футболістами, шукати індивідуальний підхід. Там працює бізнес-модель: клуби хочуть розвивати гравців і в перспективі заробляти на їхніх трансферах. На прикладі того ж Бленуце ми бачимо, як часто працюють українські клуби з футболістами. Тут дуже легко й швидко потрапити в немилість, а після цього — хоч каміння з неба. Ніхто вже особливо не думає, як допомогти гравцеві повернути свою найкращу форму та знову стати цінним активом для клубу.