Захід народився в Перській затоці, там він і помреВпіймав себе на думці, що війна в Ірані може визначити нову епоху, як це зробила війна в Перській затоці 1991 року.Тоді рішуча реакція західної коаліції на вторгнення Саддама Хусейна в Кувейт стала чи не першим актом однополярного домінування США і Заходу загалом. Саме звільнення Кувейту стало передвісником перемоги західного блоку над СРСР у Холодній війні.Причому тут Іран? Річ у тім, що Тегеран, по суті, рухається в логіці, яка колись підштовхнула Саддама до вторгнення в Кувейт — прагнення стати великим нафтовим і геоекономічним гравцем.Якщо Саддам намагався захопити нові родовища, розширити вихід до Перської затоки та отримати контроль над експортною інфраструктурою, то Іран прагне встановити контроль над Ормузькою протокою, перетворивши її на свій ключовий актив.За повідомленнями західних медіа, іранський режим розглядає модель, за якої перевізники або клієнти сплачували б мито за транзит нафти й газу через Ормузьку протоку.Нагадаю, що до операції США та Ізраілю Ормузька протока залишалася міжнародним водним шляхом, який не перебував під контролем жодної держави. Тепер це може змінитися.Навіть без «платної» моделі доступ до протоки може надаватися окремим країнам за принципом політичної лояльності до Тегерана. Прецеденти вже є: окремі китайські танкери проходили протоку без перешкод.Фактично Іран висуває ультиматум не лише регіональним гравцям, а й усьому світу: ви або працюєте з нами — або втрачаєте свої гроші.До речі, арабським країнам у цій ситуації не позаздриш. Навіть без блокування Ормузької протоки Іран здатен завдати їм серйозних збитків: пару прильотів шахедів по елітним готелям чи аеропортам і капітал почне швидко тікати з регіону.Чому ж цей конфлікт може визначити епоху?Тому що у 1991 році США та їхні союзники мали достатню єдність і стратегічний консенсус, щоб не допустити появи нового агресивного геоекономічного гравця в особі Саддама. Звільнення Кувейту стало точкою, де збіглися спільні інтереси та готовність нести спільні ризики.Натомість нездатність / небажання розблокувати Ормузьку протоку сьогодні констатує ерозію Заходу, зростання недовіри між колишніми союзниками і, зрештою, відкриє шлях до формування Ірану як нового геоекономічного центру сили [за умови збереження режиму].Якщо у 1991 році Перська затока стала точкою народження західної гегемонії, то Ормузька протока може стати її могилою.🇺🇸 Гамбіт Трампа