Чому Європа не хоче допомагати Трампу в Ірані?Небажання європейських країн брати участь в операції з розблокування Ормузької протоки безумовно є маркером кризи [якщо не смерті] трансатлантичних відносин. Але ще зовсім нещодавно ситуація виглядала інакше.У 2023 році після початку війни в Газі єменські хусити почали загрожувати Баб‑ель‑Мандебській протоці — стратегічному морському шляху, через який проходить 12–15 % світової торгівлі.Ситуація нагадує нинішні дії Ірану щодо Ормузької протоки, чи не так?Тоді адміністрація Джо Байдена сформувала міжнародну коаліцію під назвою «Хранитель процвітання» [Prosperity Guardian] для захисту судноплавства в Червоному морі.До коаліції увійшли такі країни: Велика Британія, Франція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія та Данія. Участь була різною: одні надсилали власні військові кораблі, інші забезпечували штабну роботу та логістику.Коаліція супроводжувала танкери та контейнеровози, а також збивали ракети і БПЛА, запущені хуситами.Безумовно, тодішні військові ризики операції в Червоному морі не можна порівняти з ризиками втягнення у конфлікт в Ормузькій протоці — насамперед тому, що коаліція тоді протистояла значно слабшому ворогу.Тим не менш, варто констатувати: країни Європи пристосувалися до транзакційного підходу адміністрації Трампа і тепер дуже ретельно зважують власні інтереси у війні з непередбачуваним фіналом. Раптом виявилось [о чудо], що європейці більш охоче приймають ризики в інших частинах світу, коли вони відчувають міцні безпекові зобов’язання США. Знову ж таки, я не стверджую, що така поведінка Європи є безумовно правильною, принаймні з огляду на те, що розблокування Ормузької протоки так само відповідає європейськім інтересам.Але коли трансатлантичні зв’язки слабшають, а європейські безпекові виклики зростають, небажання або обережність перед складною й багатовимірною війною на Близькому Сході є цілком закономірною.🇺🇸 Гамбіт Трампа