Тростянецька міська рада | У БІЛЦІ ПОХОВАЛИ ГЕРОЯ ВЛАДИСЛАВА ЛОЗУ: ЛЮДИ ПРОВЕЛИ ГЕРОЯ ЖИВИМ КОРИД...

🇺🇦У БІЛЦІ ПОХОВАЛИ ГЕРОЯ ВЛАДИСЛАВА ЛОЗУ: ЛЮДИ ПРОВЕЛИ ГЕРОЯ ЖИВИМ КОРИДОРОМСьогодні мешканці найбільшого села Тростянецької громади – Білки – зібралися разом, щоб провести в останню путь свого земляка, Героя України Владислава Лозу. У скорботі й зі сльозами люди ставали на коліна, утворюючи живий коридор по всьому шляху до цвинтаря. Адже кожен тут знав і любив Владислава – щирого, доброзичливого, усміхненого юнака, який понад усе цінував життя, свою родину і рідну Україну.Владислав Лоза народився у селі Жигайлівка, згодом із сім’єю переїхав до Білки, навчався у Білківській школі, а також у Жигайлівській школі, де здобув неповну середню освіту. У Білопільському вищому професійному училищі отримав спеціальність помічника машиніста, однак обрав інший шлях – шлях захисника Батьківщини. У 2020 році добровільно став до лав Збройних Сил України, де служив головним сержантом – командиром гармати артилерійського взводу 26-ої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.Сміливо виконуючи бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту: на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Харківщині, Владислав мужньо боровся за свободу своєї країни. 6 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині він отримав поранення, несумісні з життям. Герою було лише 26 років…У траурній церемонії прощання на Білківському кладовищі взяли участь міський голова Юрій Бова, представники міської ради та старостату, бойові побратими, вчителі й однокласники Владислава, духовенство, друзі та сотні мешканців громади.«На жаль, війна забирає найкращих, – сказав міський голова Юрій Бова. – Ціна нашого мирного майбутнього – це життя тисяч українських захисників. Завдячуючи таким хлопцям, як Владислав Олександрович, який мужньо боронив кожного з нас, і віддав за нас своє життя, сьогодні Україна тримає цю оборону. Кожен день нашого життя сьогодні – це віддане життя наших Героїв…Подвиг Владислава Лози назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх нас».Зворушливі слова пролунали й від побратима – заступника командира батареї Олександра Фандющенка, який від імені всіх воїнів подякував родині за сина-героя:«Ми познайомилися з Владиславом у 2022 році й відтоді разом виконували бойові завдання у найгарячіших точках війни. Він був справжнім воїном – відважним, вірним побратимом, щирим патріотом. Владислав завжди підтримував товаришів, умів додати сили у найважчі моменти. Він мріяв про мир для України, про вільне і щасливе життя для свого народу. І сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом, обіцяючи, що будемо боротися далі – заради нього, заради всіх наших загиблих друзів. Пам’ять про Владислава житиме в кожному з нас, у нашій перемозі».Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець відслужив поминальну молитву за упокій душі загиблого. Жалобна хода пройшла від дому Героя до кладовища, де пролунав триразовий салют почесної варти, а матері Владислава військові передали синьо-жовтий прапор – символ вічної вдячності народу за сина, який віддав життя за Україну.Висловлюємо глибокі й щирі співчуття рідним та близьким. Світлий спомин про Владислава Лозу назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив та шанував.Вічна пам'ять і слава Герою України!