Сьогодні Орландо Блуму, великому другу України та виконавцю ролі Леґоласа у кінотрилогіях "Володар перснів" та "Гобіт", виповнилося 49 років! Трохи цитат із книги Браяна Сіблі "The Hobbit: The Desolation of Smaug Official Movie Guide". Орландо прокоментував образ Трандуїла та взаємини їхнього народу з гномами: Він майже повністю ізолювався від світу й постає як "темніший" ельфійський персонаж, у якого бажання володіти спадщиною своєї культури переважає над прагненням до добра. На відміну від Елронда, він холодний і розважливий, значно більш макіавеллістський. Лі Пейс приносить у цю роль саме ту дозу злості, яка потрібна — певну ефемерну підлість, і, якщо говорити про наших персонажів, між ними існують архетипові стосунки короля та принца.Зустріч із Торіном і його компанією підтверджує всі його уявлення про природу ельфів і гномів та підкріплює відчуття історичного конфлікту — усе це він [Леґолас] пронесе з собою й через шістдесят років. До того ж він [Трандуїл] трохи вищий за мене, а це, як на мене, трохи загрозливо! Трохи про взаємини з Тауріель:Багато в чому я бачу Леголаса як старшого брата для Тауріель, яка є імпульсивною й досить безрозсудною, особливо щодо дружби, що зав’язується між нею та Кілі. Тож, думаю, Леголас турбується за неї й переживає за реакцію Трандуїла на її дії, і це створює цікаву динаміку. Та трохи про повернення до такої рідної студії та ролі: Було чудово побачити все це знову! Студія неймовірно виросла, з’явилися більші й кращі павільйони, де більше не потрібно переривати дублі через літаки, що пролітають над аеропортом Веллінгтона! Тепер це трохи більш відшліфований й добре змащений "механізм", але з тим самим шармом і тими ж хаотичними геніями за лаштунками!Ельфи в багатьох сенсах не старіють, і між "Гобітом" та "Володарем Перснів" лише шістдесят років — за ельфійськими мірками це взагалі ніщо. Тож єдиним моїм занепокоєнням було, чи підійдуть ще перука й костюм. На щастя, підійшли!Після десятка років власного життя було чудово повернутися в той знайомий образ Леґоласа. Було чудово знову з'єднатись з своїм внутрішнім ельфом й відкрити заново плавність рухів персонажа, легкість і простоту, з якою тримаються ельфи. Я знову взяв до рук лук і, здається, все ще не втратив навичок — це було дуже круто. Я випустив кілька стріл і влучив у кілька "яблучок" перед тридцятьма каскадерами, які сиділи навколо й чекали, поки я "розстріляю" кімнату. Це був справді приємний і веселий момент. #дата #інтервю