Цей тиждень хочеться завершити коротким душевним оповіданнямМішечокПам'ятаю, коли мені було років вісім, у мене була подружка у дворі. Ангел просто! Спокійна така, добра. Ні на кого не ображалася, не злилася, не плела інтриг. І ось одного разу я в неї запитала, чому вона така добра. Те, що вона мені тоді розповіла, викликало сміх, а зараз розумію, що вже тоді вона була маленькою мудрою жінкою...Коли їй ставало сумно, вона залазила до тата на коліна і плакала. Розповідала йому всі свої образи, а він збирав їх у мішечок і викидав. Тому в неї їх не залишалося. Як все просто)Ми ж збираємо великий мішок болю і тягаємо всюди з собою. У метро, на роботу, додому, в магазинні черги... Звідси й беруться неприємні тітки, що верещать. Бо мішечок вчасно не віддали чоловікові, а вирішили бути самодостатніми, сильними. От і бісяться від своєї ж дурниці.Не хочете татові, чоловікові, братові чи священикові віддати, віддайте Богові. Він великий, упорається. Прийме навіть два, три, сто мішків. Не переживайте ;)Автор Тетяна Рум'янцеваЛегкості на душі та за спиною від непотрібних мішків!ТароКомпас