По густому туману ми залетіли на замангаленому Хамві прямо в одне із сіл Донецької області, швидко вигрузились, замаскувались та встановили зв'язок з нашим КСП. Після невеликої паузи ми почали рух до позиції наших РВПшників. Там нам повідомили, що під*ри просочились на краю села.Двома групами з різних сторін ми підійшли до передостанньої хати і засіли в ній, противник сидів в наступній. Зайнявши вікна з глибини кімнат ми дивились, як по будинку з ворогом працює наш бомбер.Противник швидко втік до підвалу в дворі цього будинку, ми пішли за ними. Спочатку я закинув туди вибухівку, після вибуху, підвал одразу завалило, поховавши одного бійця живцем а другого засипавши по шию. Не знаючи що всередині стався обвал, ми закидували всередину РГДшки та термобари. Підійшовши до входу я почув людський стогін і спробував до нього докричатися — відповіді не було. Я повільно лізу всередину і бачу руку, дивлюсь далі за кут — там ворог. Я ховаюсь назад і ліквідую його з-за кута. Не знайшовши на ньому рації, я забираю калаш і вилажу звідти. Всі їх засоби зв'язку, як і все, що вони принесли з собою, лишили в будинку, в якому засіли спочатку. Передавши іншим хлопцям наші улови ми рушили на точку накопичення.Наступного дня ми йшли чистити велику посадку довжиною близько 2,5 км між двома селами. Задача була провести зачистку та евакуювати тіла двох полеглих побратимів з іншого бату. Ми йдемо посадкою і тут наше КСП каже, що ми пройшли повз трьох теплових сигнатур, які сидять в кущах під тепловізійними накидками. Ми швидко розвернулися назад та зайняли сектори. Після відпрацювання наших бомберів ми рушили до противника. Один з них сховався в невеликому укритті, його ми взяли в полон, кумедно, що він кричав, щоб ми не стріляли, бо ми брати слов'яни, маючи з собою фінку НКВД.Двом іншим його товаришам пощастило менше. Один втратив голову від роботи бомбера, інший був ліквідований моїм побратимом при спробі чинити опір. Забравши у них все необхідне ми дочекались групи, яка забрала полоненого та частину їх майна, і ми рушили далі. Недалеко від точки, де за попередньою інформацією перебував ворог, а також лежали тіла наших полеглих, ми закидали бліндаж гранатами, який виявився порожнім, що скоро зіграло з нами злий жарт.Дві групи по три людини йдуть по різні боки посадки. Я йду першим зі сторони великого поля і бачу невеликий розрив посадки, в цьому розриві лежить тіло і в цей момент я чую як кричить рація і як голосу з рації криком хтось відповідає. Відстань 15-20 метрів. Я жестами показую групі, щоб всі відійшли в посадку і замаскувались. Трохи відкотившись та зайнявши сектори, я передав на КСП інформацію про противника і ми чекали на наших пташок, після яких ми мали закінчити роботу з ворогом. Проте ми вже були змальовані. В полі далеко від нас падали снаряди ворожої арти і в якийсь момент хлопці збили ФПВ на оптиці в декількох метрах від себе, прямо на краю посадки. На щастя, він не здетонував. Наступна летіла дуже низько і вже біля нас різко пішла на підйом. Хлопці збили і її, проте від вибуху отримали дрібні уламки в руки. А я впав на землю, мені зачепило плече. "300!". Мій побратим підбіг та оглянув мене, масивної кровотечі не було, залишивши там на землі свій маскхалат, я почав відкатуватись разом з усіма. І тут почався справжній В'єтнам. Купа ФПВ, прильоти арти прямо в посадку, міномети. Багато дронів нам вдалось збити, багато впало поруч, дивом нас не зачепивши. В моменті арта вдарила дуже поруч з нами. Один мій побратим впав, 3 уламки залетіли йому в пальці ноги. Відходячи, ми постійно перегукувались нашими втомленими охрипшими голосами, щоб нікого не загубити. Окрім цього, доводилось відстрілюватись від дронів, я гадаю, з десяток нам вдалось збити. Я добре пам'ятаю як влучив у батарею одній ФПВ, від чого вона почала горіти, потім впала і вибухнула.⬇️продовження у коментарях⬇️🌐 Інстаграм ІсторикаЕПІЗОДИ ВІЙНИ