Григорій Кочур – явище воістину феноменальне у новітній українській літературі: він поєднав в одній особі перекладача, поета, літературознавця та культуролога. Знав 27 мов, був одним із небагатьох митців, хто перекладав виключно з оригіналу, без підрядника. Діапазон його вподобань надзвичайно широкий: більше 32 літератур світу та 150 авторів. А в часі це — 27 століть, починаючи зі стародавніх греків!Григорій Кочур народився 17 листопада 1908 року на Чернігівщині. Талановитий юнак вступив до Київського інституту народної освіти, теперішнього Шевченкового університету. Його вчителем був видатний український поет, перекладач та лідер "неокласиків" Микола Зеров. Він розгледів талант хлопця і вже на другому курсі залучив його до перекладу й підготовки антології французької поезії. Невдовзі збірку заборонили а неокласиків оголосили ворогами народу. Зерова в 1937-му розстріляли.Кочуру тоді вдалося врятуватись. Він закінчив університет. Одружився. Писав кандидатську дисертацію. Вивчав мови, перекладав. Працював у різних містах — Балті, Тирасполі, Вінниці, Полтаві.У 1943 році Полтава повернулася під совєцький контроль, а подружжя Кочурів заарештували як «буржуазних націоналістів» та приговорили до 10 років таборів в республіці Комі. Завдяки "інтернаціональному" оточенню Кочур вивчив в таборі естонську, латвійську, грузинську та вірменську, а також потайки не припиняв перекладати і писати вірші. Там же в таборі з'явилась звичка писати, поклавши зошит на коліно, яка залишилась з ним до кінця життя.Після десяти років таборів Кочури іще п’ять років мусили відбути на засланні. І лише в 1959 подружжя повернулося в Україну та оселилось в Ірпені. В його будинку, який пізніше назвуть «Ірпінським університетом Кочура», збирався цвіт шістдесятницької інтелігенції - Іван Дзюба, Василь Симоненко, Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл. Спілкувалися, писали, перекладали, знаходили книжки, яких більше ніде не було. Григорій Кочур прожив довге життя — 86 років. Завдяки його таланту Софокл, Горацій, Овідій, Ґете, Шекспір, Петрарка, Едгар По, Тувім, Міцкевич, Дікінсон, Верлен, Рембо, Гюго та багато інших «заговорили» українською.Нині старанням сина й невістки Григорія Кочура у будинку перекладача постав приватний дім-музей, в якому зберігається понад 25 тисяч книг.