🍁 Степана Сольського історики вважають найвидатнішим з-поміж очільників Києва дорадянського періоду. А сучасники називали всі 14 років його діяльності на посаді голови самими блискучими в житті столиці загалом і зокрема в діяльності міського самоуправління.І, що цікаво, таких успіхів в кріслі мера Степан Михайлович досяг, маючи дуже демократичні погляди і неймовірно м'який характер. Розповідаємо, як йому це вдалося.Степан Сольський народився в 1835 році на Волині в сім'ї священника, закінчив духовну академію в Києві і потім 35 років в ній же пропрацював, пройшовши шлях від вчителя до заслуженого професора.У 1879 році 44-річний Сольський став заступником міського голови, а через вісім років очолив Київ. Степан Михайлович вирізнявся демократичними поглядами, що дало змогу досить вільно діяти в Києві під час його каденції кільком українським національно-культурним осередкам у період дії Валуєвського циркуляру й Емського указу. За свій добрий і неконфліктний характер міський голова навіть отримав гумористичне прізвище серед журналістів - Поважай Поважайович. 🪙 Він настільки розумно керував містом, що за часи його каденції бюджет виріс зі ста тисяч до трьох мільйонів, а в Києві з’явились каналізація, електрика, телефон і навіть трамвай. Сольський розпочав будівництво гавані на Дніпрі, відкрив пам'ятник Богдану Хмельницькому, закінчив будівництво Володимирського собору, виділив кошти на будівництво міського театру, був ініціатором озеленення Києва - саме за його каденції в місті почали висаджувати каштани, які потім стали символом столиці. Навіть помер 65-річний Степан Михайлович виконуючи свої службові зобов’язання. В цей день в міській думі піднімалось питання стосовно доброустрою Лук’янівського кладовища. Сольський активно дискутував на цю тему, а також намагався аргументувати, чому на це слід виділити кошти. Саме під час засідання міської думи в нього стався серцевий напад. ⚜️ Згідно із заповітом, Степана Сольського поховали на Лук'янівському кладовищі, яким він так опікувався. Проститися з мером, здавалося, прийшло все місто. Крім того, за старовинним обрядом, його труну кияни несли на руках.