Сьогодні в Києві важко знайти старовинну будівлю, яка б за час свого існування жодного разу не змінила призначення. Тим ціннішими для любителів історії є споруди, які завжди виконували ту саму функцію. 🏦 Наприклад, будівля Національного банку України по вулиці Інститутській – як була банком 120 років тому, так і лишилася ним.У 1902 році було оголошено конкурс на найкращий проєкт майбутнього банку, який мав замінити старе приміщення Київської контори Держбанку російської імперії. Перемога дісталася Олександру Кобелєву, який напрочуд вдало інтерпретував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Пізніше до нього приєднався Олександр Вербицький, за ескізами якого було розроблено фасад будівлі. Художні роботи із оздоблення інтер'єру були доручені італійському скульптору Еліо Саля. І вже у 1905 році в Києві з'явилась дуже ефектна двоповерхова будівля в стилі італійського ренесансу, яка на той час була вершиною технічної досконалості. 🔘Банк був оснащений центральним паровим опаленням, електричним освітленням, а також першою в Європі системою протипожежної безпеки. 🔘Складна система вентиляції коштувала дев’яту частину загального бюджету архітектурного проєкту - вона могла ароматизувати повітря, яке до вентиляції потрапляло з розарію, спеціально посадженого у внутрішньому дворі банку. Щоранку вмикалися спеціальні повітрозабірники і на всі поверхи робочих приміщень подавався п'янкий аромат троянд 🌹. На жаль, в 1934 році розкішний розарій було демонтовано, а на його місці побудували гараж...🔘В тому ж 1934 році будівля зазнала ще більш суттєвих змін, пов'язаних із потребою у збільшенні її площі. За проєктом "батька" будівлі – Кобелєва, а також за участю архітектора Валерія Рикова було надбудовано ще два горішні поверхи. Цікаво, що для цього дах не знімався, а попередньо розрізався на сім частин і підіймався домкратами угору. По завершенню зведення стін дах було повернуто на місце та знову зварено. При цьому, що буває дуже рідко в такого роду втручаннях, жодна архітектурна та скульптурна принада не постраждала, а будівля стала ще виразнішою.Під час Другої світової війни будівля могла бути знищена. У вересні 1941 року її замінували червоноармійці перед відступом. Потужні вибухи тоді зруйнували майже весь Хрещатик та частину Інститутської вулиці. Проте споруду центрального банку розмінували... німецькі сапери. Тож, як бачимо, ця пам'ятка архітектури пережила розпад імперій, дві світові війни та революції, однак сьогодні, як і у рік свого народження, залишається центром розвитку банківської справи в Україні і справжньою окрасою міста.