УКРАЇНА, ЯК Є

📸 Миколаївський порт у вирі Великої війни, 1918 рікНа знімку — сцена з Миколаївського порту в останній рік Першої світової війни. На передньому плані ми бачимо численних військових, ймовірно, солдатів Антанти або військових формувань, які перебували в регіоні під час складних політичних змін 1917–1918 років.Особливо привертає увагу великий вантажний пароплав з ім’ям “CORCOVADO”. Це судно німецької побудови, яке в роки війни могло використовуватися як транспортне або військово-транспортне судно. Назва “Corcovado” вказує на німецьке або бразильське походження, адже до Першої світової Німеччина мала широкі торгові зв’язки по всьому світу.На фото видно активну діяльність — вантажні крани, натовпи військових, які або готуються до відправлення, або щойно прибули. Саме у 1918 році Миколаїв, як один із головних чорноморських портів, відігравав важливу роль у переміщенні військових і матеріалів.На знімку внизу підпис: “Corcovado in Nikolaew” (“Корковадо в Миколаєві”), що підтверджує місце й судно на фото.Цей кадр передає атмосферу тривоги і невизначеності останніх місяців війни, коли Миколаїв, як і вся Україна, опинився у вирі революцій, громадянських конфліктів і боротьби за незалежність.

ВПЕРЕД, БАТАЛЬЙОНИ!Герої Майдану крокують в строю,А Сотня Небесна їх в бій проводжає -Врятуй, Боже мій, Україну мою,Нехай нам оркестр "Ще не вмерла" заграє!Вперед, батальйони "Дніпро" і "Донбас","Україна", "Азов" - за єдину країну!В атаку іде український спецназ,Свята ллється кров за святу Україну!Боже наш правий, боронь нас в бою!СвЯтий наш Боже, солдат захисти!Врятуй, Боже мій, Україну мою -Дай до кінця нам цей хрест пронести!Нащадки Богдана, стрільці Богуна,Онуки героїв козацького роду,Ви зробите все, щоб скінчилась війна - Вперед, батальйони, за нашу свободу!Зоря перемоги на сході встає -В боях відстоїм рідну землю країни,Бо в нас Україна одна тільки є -Вперед, батальйони, за Батьківщину!Герої Майдану крокують в строю,А сотня небесна їх в бій проводжає -Врятуй, Боже мій, Україну мою,Нехай нам оркестр «Ще не вмерла» заграє!Боже наш правий, боронь нас в бою!СвЯтий наш Боже, солдат захисти!Врятуй, Боже мій, Україну мою -Дай до кінця нам цей хрест пронести!© Сергій Дубенко2014 р.м. Київ

Хортиця – серце української історії та козацької славиОстрів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, що має величезне історичне та культурне значення для України. Він був заселений ще з давніх часів: археологи знаходили тут сліди стоянок доби палеоліту (понад 35 тисяч років тому), скіфські кургани (VII–III ст. до н.е.) та пам’ятки Київської Русі.Козацька доба:У XVI столітті острів став колискою українського козацтва. Саме тут, за деякими даними, у 1556 році Дмитро Вишневецький (Байда) збудував укріплення, яке стало першою Січчю – форпостом козацької вольниці та боротьби з Османською імперією.Протягом століть Хортиця залишалася важливим військовим і торговельним центром. У 1775 році після знищення Запорозької Січі Катериною II козацькі поселення на острові занепали.Новітня історія та заповідник: • У XIX столітті на Хортиці заснували менонітські поселення, які вплинули на розвиток сільського господарства та промисловості регіону. • У 1927 році частину острова оголосили заповідною територією. • 18 вересня 1965 року Хортиця отримала статус Державного історико-культурного заповідника. • У 2005 році тут відкрили історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» – відтворену козацьку фортецю, яка сьогодні є головною туристичною атракцією острова.Сьогодні Хортиця – не лише історичний символ України, а й мальовничий природний заповідник із унікальними ландшафтами, рідкісними видами флори та фауни. Це місце, де оживає дух козацької доби, і кожен українець може відчути силу та непереможний дух предків.Хто вже бував на Хортиці? Діліться враженнями!Підписуйтесь 👉🚀 https://t.me/Supernov2022

Золоті ворота Києва: від руїн до символуЗолоті ворота, колись могутня брама стародавнього Києва, протягом століть зазнавали чимало змін. Архівні фотографії наочно демонструють, як цей історичний об’єкт виглядав у різні періоди свого існування.У XVII столітті, аби забезпечити надійний захист міста, Золоті ворота укріпили бастіонами. Проте час невблаганний, і до середини XVIII століття брама застаріла, почала руйнуватися та була засипана землею.На щастя, на початку XIX століття завдяки зусиллям археолога Кіндрата Лохвицького ворота було розкопано. Вчені виявили величні стіни завдовжки 25 метрів та висотою 8 метрів. У 1834 році відбулася урочиста церемонія відкриття реставрованої пам’ятки.У другій половині ХХ століття Золоті ворота знову опинилися в центрі уваги. У 1970-х роках над ними звели захисний павільйон, а команда реставраторів приступила до кропіткої роботи з відновлення первісного вигляду цієї історичної споруди. Результати їхньої праці кияни та гості міста змогли побачити у 1982 році, коли до 1500-річчя Києва оновлені Золоті ворота були урочисто відкриті для відвідувачів.Сьогодні Золоті ворота є одним з найвідоміших символів Києва та популярним туристичним об’єктом. Їхня історія – це яскраве свідчення багатовікової історії нашого міста.👉🚀 https://t.me/Supernov2022

Радіодиктант Національної Єдності «Магія голосу».Оксана Забужко. Спочатку був «брехунець». З нього починався день: «клац» - і пронизливе рокотання перших тактів «Реве та стогне», а за ним примусово-бадьоре «Говорить Київ» давали знак, що з-під теплої ковдри пора вилізати. Діти люблять чутися в гурті. Було приємно думати, що цієї миті по країні мільйони дітей так само збираються до школи, а їхні тати-мами - на працю, і всіх нас обʼєднує голос із радіо. Людський голос то взагалі матерія магічна - в нього можна закохатися навіть не бачивши носія. «Оксано! Оксано! Я чую твій голос - то вітер мені з України приніс!» - під це танго і досі танцюють на весіллі, не підозрюючи, що це фольклор «засланчий», ГУЛАҐівський - не до коханої дівчини звернений, а до леґендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки радіо доносило і в сибірську пущу. А в 1960-ті - 1980-ті, коли єдиною дозволеною формою патріотизму було вболівання за київське «Динамо» Україна була закохана в голоси футбольних коментаторів. Їх упізнавали з півслова, в їхніх модуляціях ловили, мов ковток свіжого повітря, солідарність зі «своїми» і обурення привілеями москвичів, котрим безсоромно підсуджували судді у вирішальних матчах. Аж дивно, яке багатство сенсів здатен виражати людський голос самою лиш інтонацією. Згодом телевізор притупив нам на те слух. Та попри всі зміни технолоґій, от уже сто років Україна звучить в ефірі планети власним голосом. І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити!25.10.2024 р.м. КиївСергій Дубенко