Черчілль прожив із дружиною Клементиною 57 років. Він її кохав. Дуже. Він був важкою людиною - непросто з ним було жити. Він палив сигари в ліжку і пропалював свою піжаму та простирадла. Він випивав, на жаль. Навіть пив, можна сказати. Він переживав злети та падіння, він боровся, падав та піднімався. Він бував нестерпний у спілкуванні, і іноді навіть не чув, що йому кажуть – фізично не чув. Чув лише себе. Він був не дуже гарний і спортом не займався. Але він любив свою дружину безмірно і жити без неї не міг. Хоча її іноді не чув і не слухав.І Клементіна знайшла вихід: вона не стала кричати і сперечатися. Вона почала писати чоловікові повідомлення. Листи. У яких із любов'ю його просила, поправляла, підтримувала чи схиляла до того чи іншого правильного вчинку. І іноді вона малювала "серце" наприкінці свого послання - як ми в мережі. Черчілль читав. І змінювався на краще. Дуже його ці листи-повідомлення підтримували. І в такий спосіб дружина уникала скандалів та сварок. Вони ніколи не сварилися. І він ніколи дружину не зраджував, хоч до весілля був любителем дівчат і дам....Він відданно кохав її 57 років. А потім пішов у засвіти... І Клементіна залишилася сама. Їй не стало заради чого жити – вона тільки й казала, що хоче до свого коханого чоловіка... І ось вона почала перебирати його рукописи. І погляд її впав на слова, написані його рукою - вона зрозуміла, що вони написані особисто для неї. Це була відповідь на її думки, на її тугу та біль втрати. Він і з того світу підтримав її і навіяв силу жити. Так вона сприйняла ці слова, які начебто заново прочитала. Це була відповідь на її думки: "що робити і навіщо жити далі?".Вона начебто почула голос коханого чоловіка через літери: «Ніколи не здавайтеся - ніколи, ніколи, ніколи, ні у більшому, ні в малому, ні у великому, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду. Ніколи не піддавайтеся силі, ніколи не піддавайтеся явно переважаючій могутності вашого супротивника." І вона не здалася.Упорядкувала всі його папери і видала всю його спадщину. А потім тихо пішла до нього, виконавши свою роботу. До того, кого вона так любила... ©️ Ганна Кір'янова