КОМАНДИР НЕ ФЕОДАЛ. ПРО ДВІ КУЛЬТУРИ ВІЙСЬКОВОЇ ВЛАДИ, АНАТОМІЮ ТИШІ ТА ПРАВО СОЛДАТА ЗАЛИШАТИСЯ СУБ’ЄКТОМ

Сьогодні в «Українській правді» вийшла моя нова стаття, присвячена одній із найболючіших проблем української армії – культурі військової влади.

Чому командир іноді починає сприймати підлеглих як власність? Чому військова дисципліна підміняється особистою покорою начальнику? Чому система часто не чує тих, хто наважується говорити про небезпечні рішення та зловживання?

І головне – як перейти від архаїчної моделі «начальник – господар, підлеглий – об'єкт його волі» до професійної культури командування, де військовослужбовець залишається мислячою, відповідальною особистістю?
У статті я розглядаю конкретні випадки, механізми замовчування проблем, західну доктрину Mission Command та можливості раннього виявлення небезпечних командирів.

Це не текст проти української армії. Це розмова про те, як зробити її сильнішою, професійнішою та здатною берегти життя своїх воїнів.

Бойові заслуги – не індульгенція. Делегована влада – не власність. Люди – не кріпаки. Командир не феодал.

Прошу знайти час, прочитати статтю та, якщо поділяєте її головні ідеї, поширити. Для мене важливо, щоб ця розмова вийшла за межі військового середовища.

https://www.pravda.com.ua/columns/2026/10/10/8057265/index.amp