ВЕДИЧНИЙ АКАДЕМІК БАЙДУЖОСТІ: КОЛИ «ЧИСТА БГАКТІ» НЕ ПОМІЧАЄ УКРАЇНИ

Знайомтеся: Ананта Гаура дас (Олексій Миронов) – українець, який уже багато років мешкає в Індії, ведичний коуч і засновник власної академії.

Після моєї публікації про двох ключових лідерів українського ІСККОН, які опинилися в базі «Миротворець», він прийшов до нас у коментарі захищати своїх духовних авторитетів. Згодом вступив у дискусію з моєю дружиною, Крішнамбарі, а потім навіть записав окреме відео під промовистою назвою «Вайшнавизм истинный и мнимый».

У цьому відео він розповідає, як переживає за Україну, згадує допомогу українським біженцям на початку повномасштабного вторгнення, дякує українським захисникам і навіть особисто мені за нашу діяльність із підтримки вайшнавів у Силах оборони України.

А потім починається велике «АЛЕ».

Виявляється, ми неправильно переживаємо війну. Надто емоційно реагуємо, захоплюємося всілякими «ізмами» й недостатньо розуміємо відмінності між кармою, г'яною та чистою бгакті.

Звісно, прямо називати нас представниками «несправжньої бгакті» необов'язково. Достатньо побудувати відповідну лекцію в контексті нашої дискусії.

А тепер найцікавіше.

Я переглянув його публічну сторінку у Facebook від сьогодні й аж до початку повномасштабного вторгнення. У відео ви побачите цей перегляд власними очима.

Російськомовні лекції, духовні повчання, ведична психологія, коучинг, розмови про самовдосконалення...

А де Україна?

За весь переглянутий період я не знайшов ані публічного засудження російської агресії, ані закликів молитися за Україну, ані згадок про українських вайшнавів, убитих Росією. Не знайшов і засудження висловлювань російських духовних лідерів, які виправдовують агресію.

Я не заперечую, що Ананта Гаура прабгу міг допомагати українським біженцям чи висловлювати підтримку Україні приватно. Але мене цікавить саме його публічна позиція. Адже він не просто приватна особа, а людина, яка претендує на роль духовного наставника й навчає інших правильного розуміння бгакті.

Можливо, така публічна нейтральність дозволяє йому одночасно працювати з українською та російською аудиторіями. Це лише моя гіпотеза. Проте саме він вирішив вийти зі свого комфортного простору й почати повчати українців, які безпосередньо переживають війну.

І тут виникає питання: де ж у цій концепції чистої бгакті місце для пара-духкха-духкхі – здатності відчувати чужий біль як власний?

Невже співчуття до вбитих українських вайшнавів – це кармічна обумовленість? Невже захист власної країни, турбота про своїх побратимів і збереження української ідентичності несумісні зі служінням Крішні?

Чому людина, яка публічно не знаходить слів для жертв російської агресії, раптом знаходить стільки слів, щоб повчати тих, хто намагається захистити своїх близьких і підтримати українських вайшнавів?

Байдужість до чужого страждання не стає духовною досконалістю лише тому, що ми навчилися пояснювати її санскритськими термінами.

І якщо, шановний, ти збираєшся колись повернутися до України або проповідувати українцям, варто замислитися, як твої слова сприйматимуть люди, які втратили близьких, захищали свою країну й пережили цю війну.

Не лише ти можеш оцінювати нашу бгакті. Українці також мають право оцінювати твою публічну позицію, твоє співчуття та твоє розуміння відповідальності.

Про все це – у моєму новому відео.

Харе Крішна!

Для бажаючих перевірити достовірність моєї оцінки публічного профілю академіка ведичної байдужості, залишаю посилання на його сторінку в фейсбуці:
https://www.facebook.com/share/1CcwSjicMZ/