КРАЇНА НЕМОЖЛИВИХ ОДНОЧАСНОСТЕЙ. ЧОМУ УКРАЇНА ВІДТВОРЮЄ СИСТЕМУ, ЯКУ НЕНАВИДИТЬ

Сьогодні на ZN. UA вийшла моя нова стаття. Мабуть, один із найбільш непростих текстів, які я писав. Бо цього разу мені хотілося говорити не про чергового корупціонера, посадовця чи політичну кризу. Мене цікавило значно неприємніше питання:чому ми раз за разом відтворюємо систему, яку самі ненавидимо?

Ми вимагаємо однакових правил для всіх – і шукаємо виняток, коли правило стосується особисто нас. Ми ненавидимо корупцію нагорі – і називаємо власне «порішати» складними життєвими обставинами. Ми можемо щиро любити Україну, донатити ЗСУ, проклинати російську агресію – і водночас своїми маленькими приватними рішеннями послаблювати державу, яка веде війну за наше існування.Як це, вбіса, поєднується в одній голові?

У тексті я спробував розібрати саме цей механізм – через токсичну амбівалентність, авторську модель X/Y, образ ракової клітини, Перстень Всевладдя Толкіна й агента Сміта з «Матриці». Але головне питання статті навіть не «що з нами відбувається?».Що робити після того, як діагноз поставлено?

Антикорупційні органи, незалежні суди, журналістські розслідування, прозорі процедури й невідворотність покарання необхідні. Але це тактичні інструменти. Можна блискуче викривати одного агента Сміта за іншим – і роками не поставити запитання, чому Матриця продовжує їх виробляти. Стратегічне питання лежить глибше – у здатності людини співвіднести власний страх, бажання та вигоду з благом цілого. Бо наступний президент не прилетить із Марса. Наступні міністри, генерали, прокурори, судді й депутати теж вийдуть із цього самого суспільства. Тому наприкінці я залишаю питання, яке вважаю значно важливішим за прізвище наступного кандидата:Яке суспільство народить наступну українську владу?

Буду вдячний, якщо прочитаєте. І ще більше – якщо після прочитання захочеться сперечатися й думати. Читати статтю на ZN. UA:https://zn.ua/ukr/POLITICS/krajina-nemozhlivikh-odnochasnostej-chomu-ukrajina-vidtvorjuje-sistemu-jaku-nenavidit.html