ХАКІМОВ НА «МИРОТВОРЦІ»: ЦЕ ВЖЕ НЕ “ВНУТРІШНЯ ВАЙШНАВСЬКА ДИСКУСІЯ”Олександр Хакімов, відомий у вайшнавському середовищі як Чайтанья Чандра Чаран прабгу, з’явився на сайті «Миротворець».Це важливий маркер. І не тому, що «Миротворець» — це суд. Ні. Але це означає, що його діяльність і публічні висловлювання вже вийшли далеко за межі внутрішньої релігійної полеміки. Це вже не питання особистих симпатій, учнівської лояльності чи “духовного етикету”. Це питання публічної підтримки наративів держави-агресора під час геноцидної війни проти України.І найголовніше: наскільки відомо, досі не видалено жодного його вислову з рашистськими наративами. Не було чесного публічного визнання помилки. Не було чіткого відмежування від імперської пропаганди. Не було ясного слова співчуття українським жертвам російської агресії. Замість цього — мовчання, ухиляння або спроби його адвокатів пояснити непояснюване.Але історія рухається далі.Спочатку — заборона на в’їзд в Україну.Потім — поява на Adharma.net.Тепер — «Миротворець».Це не іграшки. Це не “срач у фейсбуці”. Це планомірний процес надання певного публічного, морального, репутаційного і потенційно юридичного статусу людині, яка як вайшнавський проповідник не просто мовчала перед лицем зла, а фактично легітимізувала російський імперський наратив.І тут доречна аналогія з українськими далекобійними санкціями.Спочатку здається: “Ну що там один удар?”Потім — ще один.Потім — ще.Потім ворог раптом помічає, що це не випадковість, а система. Не емоція, а стратегія. Не жест, а процес.Так само і тут. Сьогодні це заборона на в’їзд в Україну, «Миротворець» і Adharma.net. Завтра це може бути зовсім інший масштаб репутаційної, візової, організаційної та суспільної оцінки його діяльності в цивілізованому світі.І тоді не треба буде дивуватися, якщо у “духовного проповідника” раптом почнуться проблеми з можливістю спокійно проповідувати в західних країнах. Бо Захід може довго не помічати, але коли помічає підтримку фашистської агресії, то питання вже звучить не так: “А він хороший гуру чи поганий?” Питання звучить інакше: “Чи не є ця людина носієм токсичного впливу держави-агресора?”Окрема відповідальність лежить на його українських учнях і адвокатах.Сьогодні вони ще можуть писати коментарі, виправдовувати, прикривати, пояснювати, що “не все так однозначно”, що “він духовна особистість”, що “ми поза політикою”. Але завтра цей зв’язок стане токсичним і для них самих. І тоді багато хто почне робити вигляд, що він “не зовсім учень”, “не зовсім підтримував”, “не так зрозумів”, “не знав контексту”, “ніколи не був адвокатом”.Але інтернет пам’ятає.Україна пам’ятає.Жертви російської агресії пам’ятають.І Дгарма теж пам’ятає.Бо духовність, яка виправдовує агресора, перестає бути духовністю.Гуру, який не розрізняє жертву і ката, не веде до Дгарми.А учні, які захищають рашистські наративи під виглядом “відданості гуру”, беруть на себе частину цієї кармічної і моральної відповідальності.Це тільки початок.І чим довше Хакімов та його оточення будуть робити вигляд, що нічого не сталося, тим важчими будуть наслідки. Бо зло можна замовчувати якийсь час. Його можна прикривати духовними словами. Його можна маскувати під “миротворчість”, “мудрість” і “надполітичність”.Але коли духовна риторика починає служити російському фашизму, вона перестає бути духовною риторикою.Вона стає адгармою.Сторінка Олександра Хакімова на сайті Миротворець: https://myrotvorets.center/criminal/khakymov-aleksandr-hennadevych/