8. Темний Інь-Ян: раджасний Пуруша і тамасна ПракрітіУ цьому трикутнику між лідерами і масою виникає темний Інь-Ян. Раджасний Пуруша прагне влади, ресурсу і контролю. Тамасична Пракріті боїться свободи і хоче “тата”, який думатиме за неї. Він дає їй ілюзію захисту, вона дає йому свою свободу. Він отримує владу, вона отримує клітку, яку називає духовною опікою.З роками така система інфантилізує та інвалідизує суб’єктність підопічних. У психології є близькі поняття: learned helplessness – навчена безпорадність, institutional dependency – інституційна залежність, induced disability – спричинена інвалідизація. Людину відучують думати, питати, розрізняти, довіряти власній совісті. Вона наче практикує бгакті, але не здатна на елементарний акт моральної самостійності.Про навчену безпорадність див. Encyclopaedia Britannica; про інфантилізацію як соціально-психологічний феномен див. огляд у Frontiers in Psychology.Старий радянський анекдот точно передає цю кріпосну психологію. Чиновники оголосили людям, що завтра всі мають прийти, щоб їх повісили. Натовп мовчав. Коли чиновники спитали, чи є питання, піднялася тремтлива рука: “Скажіть, мотузку і мило з собою взяти чи видадуть?”. Це архетип людини, яка вже не питає, чому її вішають. Вона лише хоче знати технічний порядок власного приниження.Те саме з Герасімом. Його головна “чеснота” не сила, а відсутність особистої гідності. Саме вона робить його здатним виконати волю барині й убити єдину істоту, яка його любить. І саме така психологія в релігійній формі породжує підопічних, які страждають від системи, але кидаються захищати її від тих, хто намагається назвати насильство насильством.9. Тамасичну бгакті не можна нормалізуватиХтось може сказати: “Так, це бгакті в тамасі, але ж усе одно бгакті”. Ні. Можна стартувати з тамасу як з фактичного початкового стану обумовленої людини. Але не можна нормалізувати тамас як стандарт духовного суспільства. Не можна будувати культуру на страху і називати це вайшнавською етикою.Капіладева дає дуже жорсткий критерій. У ШБ 3.29.21 Господь каже: якщо людина нехтує Ним як Наддушею в усіх істотах і поклоняється лише Божеству в храмі, це просто імітація. У ШБ 3.29.22 така людина названа такою, що перебуває в невігластві. А в ШБ 3.29.26 Господь каже, що як палаючий вогонь смерті Він викликає великий страх у того, хто проводить різницю між собою та іншими живими істотами.Ці вірші спростовують спробу виправдати релігію страху словами “ну це ж теж бгакті”. Якщо людина поклоняється формі Бога, але не бачить Бога в серці жертви агресії, у серці приниженої дитини, у серці слабкого підопічного, у серці того, кого топче адгарма, її релігійність може бути не бгакті, а імітацією. Масова практика в тамасі без руху до дгарми не очищує суспільство. Вона консервує його патологію.10. Висновок: дгарма починається з припинення прагья-апарадгиПутана організованої релігії народжується не лише з поганих лідерів. Вона народжується з трикутника, де тамасична маса шукає захисту від свободи, раджасичні лідери шукають влади над цією масою, а саттвічні моральні інтелектуали маргіналізовані як “горді”, “не смиренні” або “небезпечні”.Такий токсичний соціальний Інь-Ян побудований на прагья-апарадзі – злочині проти мудрості і совісті. Люди мають буддгі, але відмовляються нею користуватися. Мають совість, але змушують її мовчати. Мають шастру, але використовують її як інструмент страху. Мають поняття апарадги, але перетворюють його з захисту святості на захист безкарності.Тому справжня боротьба за вайшнавську етику – це не боротьба проти апарадги як принципу. Це боротьба проти газлайтингу апарадгою. Не боротьба проти гуру-таттви, а проти перетворення гуру-таттви на феодальний культ недоторканності. Не боротьба проти релігійної форми, а проти Путани, яка годує людей отруєним молоком страху.