“Героїчний чин хорунжого Ма­ковія”

У серпні 1920 року, під час бою кінного Лубенського ім. М. Залізняка полку поблизу с. Більшівці 2-га сотня полку опинилася відрізаною від решти полку. «Але цю сотню провадив досвідчений кіннотчик з часів світової війни, колишній ляйбгродненський гусар, хорунжий Маковій. Він, використовуючи нерівносте місцевосте, зручним маневруванням вивів сотню з огню з незначними втратами: забитий був кулеметним огнем чотовий 2 сотні — Залібський Іван, ранений був козак Кравчук Степан і пара коней. Козаки прочистили шлях до полку шаблями і ручними куле­метами, а хорунжий Маковій, зауваживши ворожу тачанку, що обстрі­лювала боковим огнем лави полку, непомітно із 7 козаками під Кукільницькою Слобідкою, обскакав їх і, маючи доброго коня, наскочив першим на тачанку, кладучи трупом курсантів-кулеметчиків. Скочив з коня на тачанку і з двома козаками, що наспіли, повернув кулемет проти червоних курсантів, поклавши трупом до 30 ворогів. Цим при­пинив огонь по лавах полку і спричинився до легкого опанування Болшівця. Решта школи червоних курсантів, коло 100 багнетів при З кулеметах, відскочила в напрямку на села Поплавники, Баранівка, Німшин, Демешківці».

Зі спогаду підполковника А. Марущенко-Богдановського („За державність. Матеріали до історії війська українського”. Збірник 7., 13.08.1932 p.).