Никифор Григор’єв: Зрадник чи патріот Степової України?Сьогодні ми згадуємо події, що стали точкою неповернення для одного з найсуперечливіших отаманів українських визвольних змагань. Саме 17 квітня 1919 року бригада Никифора Григор’єва, яка щойно відіграла ключову роль у витісненні французьких інтервентів з Одеси, залишила місто. Військо рушило на відпочинок до району Знам’янки та Помічної — у саме серце рідної для бійців Кіровоградщини.Це повернення додому на Великодні свята стало фатальним для радянської влади. Козаки Григор’єва, які номінально вважалися частиною Червоної армії, на власні очі побачили реалії більшовицької політики. Жорстка «продрозкладка», пограбовані комори та свавілля продовольчих загонів перетворили вчорашніх союзників на запеклих ворогів. Саме в ці квітневі дні, на тлі загального невдоволення селян, отаман почав готувати ґрунт для масштабного антибільшовицького виступу.Ким же був Никифор Григор’єв насправді — зрадником, який змінював прапори, чи патріотом, який шукав шлях.