1 липня 1888 р. народився Богуслав ШАШКЕВИЧ — отаман УГА, командир 9-ї Белзько-Угнівської, згодом 21-ї Збаразької й 4-ї Золочівської бригад УГА. Народився 1 липня 1888 року в Лолині, Долинського повіту. Онук брата видатного поета, лідера «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича.В 1908 закінчив у Львові піхотинську кадетську школу і в тому ж році приділений до 58-го піхотного полку в Станіславові. Відчуваючи пресинг з боку командира полку — поляка Мєчислава Залєского — за участь в українському русі, вирішив звільнитися з війська, взявши річну відпустку за станом здоров'я, почав студіювати в лісовій академії у Відні.З початком Першої світової війни Богуслав Шашкевич змушений іти на фронт. І за бої проти росіян в районі Перемишля у вересні 1914 року отримав медаль за хоробрість 1 класу, рівночасно одержав військове звання четаря.В лютому 1915 року потрапив в російський полон (під час бою на Дуклінському перевалі в Карпатах. Як полоненого Богуслава Шашкевича відправляють до Туркестану (спочатку Ташкент, потім Асхабад; писав у автобіографії 3 липня 1922 року, звідки він 6 листопада втік до Персії, де бере безпосередню участь в національно-визвольному повстанні персів під проводом графа Колмара (Голц Паші) проти росіян та англійців (особисто був підпорядкований майорові Кляйнові, проводив більший відділ повстанців). В червні 1916 року, захворівши на малярію, через Багдад — Константинополь повертається до Австрії, того ж місяця бере участь в боях проти російських військ.За бойові заслуги на фронтах І-ї світової був нагороджений 7-ма австрійськими, німецькими, турецькими орденами.В листопаді 1918 року, після Листопадового Зриву, в Любліні український за складом 58 піхотний полк, в якому перебував і Шашкевич, піднявся на повстання проти поляків, але не зміг встояти під натиском ворога і відійшов до Львова. 12 грудня Богуслав Шашкевич очолив 9-у Белзько-Угнівську бригаду. В червні 1919 року р. зорганізував 21-шу Збаразьку бригаду. Після початку наступу польських окупантів по всьому фронту 28 червня 1919 року біля села Підлисся — малої Батьківщини Маркіяна Шашкевича — відбивав атаки поляків.В липні захищав відхід Галицької Армії через Збруч. З відходом УГА на Велику Україну проводив вишкіл для наддніпрянців, опісля обійняв командування 4-ої Золочівської Бригади. 10 серпня 1919 року червоні козаки Миколи Щорса завдали сильного удару на ділянці Золочівської бригади, примусили її відступити за р. Случ, захопили Старокостянтинів.У січні 1920 р. не пішов до Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА), а приєднався з 4-ою бригадою в Могилеві до частин Армії УНР, що були під проводом полковника О. Удовиченка. Згодом, переслідуваний поляками, отаман Богуслав Шашкевич був змушений перейти до Чехословаччини, де 2 роки перебував у таборі інтернованих українських воїнів.Після чехословацького табору опинився в Німеччині. Останні роки життя прожив у Канаді, де й помер раптовою смертю в Едмонтоні в 1935 році. Похований на цвинтарі Беечмон.Нагороди:- Орден Залізної Корони ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами; - Хрест «За військові заслуги» ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами; - Срібна медаль за хоробрість І класу; - Німецький Залізний Хрест ІІ класу; - Турецький Залізний півмісяць І і ІІ класу; - Хрест Карла.„Отаман Шашкевич”«Бригада отамана Шашкевича вже четвертий день була в бою з денікінськими частинами. Тиф косив бригаду, як і цілу УГА, 1919-ім році в Україні, та виривав зі стрілецьких рядів куди більше жертв, як ворожі кулі й гранати. Бій став бриґаді не під силу. Стрільці знеможені голодом і холодом, чотири дні без теплої страви, чотири ночі без сну, падали з ніг. Ворог ввів нові, свіжі й відпочивші частини, з багатими запасами набоїв, що їх бригаді давно не доставало.